БАЖАЄМО ЕЛЬВІНУ АЛІЄВУ ЯСКРАВИХ ПЕРЕМОГ

Упевнено йде до спортивних висот обухівець Ельвін Алієв,вихованець тренера секції боксу СКК профкому ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» Гейбата Касумова. Як розповідає наставник, Ельвін успішно взяв участь у 34-му міжнародному турнірі пам’яті льотчика-космонавта Павла Поповича, який на днях проходив у Білій Церкві. Наш земляк, якому тільки-но виповнилося 18 років, не тільки став чемпіоном у своїй ваговій категорії (64 кг), а й здобув звання майстра спорту України. Попереду в Ельвіна дуже відповідальні бої, найважливіший з яких – чемпіонат України. Він – спортсмен №1 в збірній України з боксу, і від його виступів на наступних відповідальних змаганнях залежить участь в чемпіонаті Європи. Разом з по-батьківськи турботливим тренером, спортивною спільнотою Обухова і всіма земляками бажаємо Ельвіну яскравих і переконливих перемог. Олена Артюшенко
Детальніше ...

ЯКИЙ БУВ ВЕЛИКДЕНЬ ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ.

Більшовицька влада робила все, аби українці забули свої святині і традиції, за якими жили їх предки. А замість віри в Творця змалечку вбивали в голови людям поклоніння комуністичним тиранам. Але віра незнищенна, вона, як та неопалима купина, відроджувалася і спалахувала світлом надії. Обухівці старшого віку згадують, як вони примудрялися і за безбожної радянщини святкувати Великдень. Шпак (Заїць) Єфросинія Антонівна, довгожителька, вул. Чумацький шлях У моєму дитинстві Паски не було. Взагалі не було свят. Тільки бідність була. На роботу тоді ходили і в неділю, особливо бригадири гонили на роботу на Паску. Але все одно гарні господині намагалися спекти хоч які паски. Бувало і не лягали спати, щоб до світанку паска була готова. У моєї матері Саньки вдавалися гарні паски, бо вона пекла хліб ще і в колгосп , бувало, і двічі на день. Тоді ж колгоспникам на трудодень видавали і скількись грамів печеного хліба. Крашанки фарбували в цибулинні, щоб до рук не бралося і ніякої шкоди не було. Як я вийшла заміж, свекруха у мене була дуже віруючою і ходила до церкви, брала мого синочка Федю. Пам’ятаю, якось пішов з бабою на ніч на службу, притулився до свічника і заснув, то розтопленим воском залило всю його кучеряву чуприну. Змити водою не можна було, то випарювала віск через газету утюгом. А Оля, середня дочка, теж просилася до церкви, а вдягнутися не було ж у що, то я красивою хусткою обгорну її… Більше нема ніяких спогадів про Паску – все в роботі та в роботі. На будь-яке свято – все на полях. Пригадую, мабуть на Трійцю, женилися Романько Галька і Федь на Яру, то голова колгоспу Жевага прийшов і всіх забрав на поле, навіть рідну сестру Марію, яка була старшою дружкою. Залишилися за весільним столом тільки молодий з молодою, якісь вже нікчемні старі та малолітки. Це зараз і одіж є, і на столі все, і на роботу ніхто не жене. Нам же тепер залишалося тільки молитися. Лагоденко Надія Миколаївна (1952 р.н.), куток Зайцівка (вул.Яровівська): Наша бабуся Литвин Надія Омелянівна жила в хатинці поруч з нами. Пам’ятаю, в дитинстві щовечора виглядаємо її із таким смачним насінням. Бабуся кожному давала по пригорщні такої смакоти! Була вона…
Детальніше ...

Христос Воскрес!

Христос Воскрес! Нехай яскраве світло цього великого свята осяє весь світ, подарує надію, радість і щастя усім нам. Зустрічаймо його з чистими душами і добрим сумлінням. Пасха Христова — не просто святковий день, це можливість стати кращими і мудрішими, це шлях до духовного просвітлення, це початок нового життя, в якому буде більше віри, добра і любові. Бажаю нам усім небесних і земних благ, успіхів в улюбленій справі, родинного благополуччя і всеохоплюючої радості. Воістину Христос Воскрес! А разом з Ним – наша віра у світле майбутнє нашої громади, нашої України. Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

ТРИДЦЯТЬ ТРИ РОКИ ВІД ЧОРНОБИЛЯ

«І ВСІ МИ, ЯК ОДИН, ПО ДОБРІЙ ВОЛІ ПІШЛИ НА ТОЙ СМЕРТЕЛЬНИЙ ЕШАФОТ» Чорнобиль – чорна мітка в історії України. Ця аварія планетарного масштабу стоїть для українського народу в одному ряду з голодоморами, війнами, репресіями. Чорнобиль теж забрав кращих, отруїв радіацією кілька поколінь українців. Тому 26 квітня – сумна дата, коли вшановуємо пам’ять померлих, коли згадуємо участь в ліквідації того лиха сотень тисяч людей, які втратили там не тільки здоров’я, а й віру в державу, що кидала їх у смертельний радіаційний вир. Сьогодні згадують учасники тих незабутніх подій. Кожен з них робив свою справу чесно і відповідально, не задумуючись над наслідками для свого життя і здоров’я. Пелих Надія Петрівна, вул.Ковалевської (Вишка): Люди кажуть: «Куди ніч – туди й сон». Ото і я так казала, коли бачила той зловісний сон в кінці лютого 1986-го. Ніби блукаю в сосновому лісі. Вже й сонце сховалося, а я ніяк не знайду дорогу до Києва. Десь взялася жінка. Питаю в неї допомоги. А вона мене направляє на Чорнобиль і каже, що не обминути мені цієї дороги. Нас, перших обухівських зв’язківців, повезли до Чорнобиля 30 квітня 1986 року. Це були Юрко (Романько) Валентина М., електромеханік Горбаха Володимир (нині покійний), Палієнко Петро Васильович. Поселили нас в гуртожитку за 6 км від реактора без умов для проживання. З 5 години ранку до 2 години ночі ми працювали. Нам провели інструктаж: прослуховувати кожну розмову про аварію, попереджати і негайно роз’єднувати абонентів. Дуже жорстоко, не по-людськи влада приховувала загрозливі масштаби техногенної катастрофи. Про людей ніхто не думав. Місто було святково прибране першотравневою атрибутикою. Через замовчування інформації спочатку ніякої паніки не було. Місто жило звичним життя. Ми були виснажені роботою і фізично, і морально. І сьогодні в голові отой страшенний звук: так ревли перевантажені піском вертольоти, що летіли на четвертий реактор. На вахтову зміну приїхали обухівці: телефоністи Катя Лозенко (Попова), Наташа Рясненко. Там побували і Козаченко (Сатиренко) Ольга Дмитрівна, бригадир телеграфістів Козаченко Надія Миколаївна з донькою Оксаною, Корнієнко Валя і ще багато – усіх і не згадаю. Третього травня під вечір автобусом ми покидали наш пост. Виснаженими поглядами і з болем дивилися на рудий сосновий ліс, випалений радіацією. По обидва боки траси…
Детальніше ...

ВІД НАС, ДОРОСЛИХ, ЗАЛЕЖИТЬ, ЯКИМ БУДЕ МАЙБУТНЄ У НАШІЙ КРАЇНІ

Не варто доводити, що кожна нація сильна своїми талантами. А талант завжди родом з дитинства. Кажуть, що кожна людина народжується із зерном в руці, тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. У нашому місті зростає талановита молодь, яка вплете у національний вінок цвіт свого таланту. 18 квітня в Обухівському районному центрі культури і дозвілля відбулися урочистості з нагородження переможців і відзначених щорічного дитячого літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини», заснованого Громадською Організацією «Народна Рада Обухова», Правління якої очолює підприємець, відомий в місті меценат Ігор Васильович Лавренюк . Вже третій рік поспіль ми переконуємось, що у нас є ким пишатися, є потужний потенціал творчої та обдарованої молоді. Ігор Васильович Лавренюк не зміг бути присутнім на святі, але він звернувся до присутніх з відеозверненням: «Шановні обухівці, члени Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»! Дорогі переможці і відзначені улюбленого нашого дитячого Конкурсу «Побачити світ очима дитини»! Так склалися обставини, що я не можу бути біля вас. Але душею і серцем я разом з вами. Я так само радію черговому підбиттю підсумків Конкурсу, щиро вітаю переможців і відзначених. Я щасливий підтримати їх, додати їм упевненості у власних силах. Саме від нас, дорослих, залежить, яким буде майбутнє у нашій країні. Від нас залежить, якими будуть умови для життя, праці і творчості нашої молоді. Якщо ми хочемо позитивних змін у нашій громаді, в нашій Україні, кожен з нас повинен вже сьогодні, посильно і чесно закладати основи цих змін: на робочому місці, на своєму підприємстві, своєю позицією і своїм устремлінням. Не перекладати відповідальність на політиків і посадовців, а змінювати життя на краще навколо себе, у своєму мікрорайоні, у своєму місті. Тільки так ми зможемо добитися бажаних результатів. Цього я всім щиро бажаю!» Потім до слова був запрошений співзасновник Громадської Організації «Народна Рада Обухова», заступник Голови Правління Василь Васильович Скарлат. «Сьогодні ми вже втретє підбиваємо підсумки авторитетного і популярного в нашому місті дитячого Конкурсу «Побачити світ очима дитини», - розпочав він. - За ці три роки Конкурс виявив, підтримав і дав поштовх десяткам талановитих обухівських дітей. Цим ми реально втілюємо в життя одне з основних завдань Громадської Організації – готувати підростаюче покоління до гідної реалізації свого потенціалу тут,…
Детальніше ...

Успішний початок змагального сезону!

З 12 по 14 квітня 2019 року в місті Київ відбувся Чемпіонат України 2019 UPC, на якому виступив наш земляк, член ГО "Народна Рада Обухова" Максим Єльський, за підтримки підприємця та мецената Ігоря Лавренюка. Максим виборов перше місце з екстримального жиму штанги лежачи! ГО "Народна Рада Обухова" приєднується до привітань чемпіону, адже, саме за спортивною і здоровою молоддю наше майбутнє. Бажаємо здоров'я , натхнення до тренувань та нових перемог. 
Детальніше ...

ОБУХІВ - ГОНЧАРНА СТОЛИЦЯ КИЇВСЬКОГО ПОВІТУ

Так називали Обухів на поч. ХХ ст. Як пише в історичному нарисі «Обухів» краєзнавець Юрій Домотенко, гонча­рним промислом займалося 15 відсотків населення. Цьому сприяли ве­ликі природні поклади гончарної (ру­дої) глеїстої глини і прадревні тради­ції. Гончарували в Обухові у І пол. ХХ ст. 12 дво­рів Міненків, 7 - Божків, 5 - Хабрик, по 4 - Павлюків і Калашників, Здоренки, Кленуси, Русани. За гончарний круг сідали діти з 12 років. 1912 р. в Обухові було створене єдине в повіті кредит­не товариство, що надавало гончарам кредити до 300 крб. Гончарна продукція збувалася на ярмарках Обухова, Трипілля, Германівки, Черняхова, Кагарлика, Яцьок, Миронівки, Василькова, Богуслава і Києва. Вироби обухівських гончарів вирізнялися легкістю, дзвінкістю, червоним кольором, технологічною і художньою досконаліс­тю. Високий гатунок виробів обухівських ремісників підтве­рдила Третя губернська виставка на­родних ремесел 1862 р.: «Надежная премія» - 5 крб. - вру­чено на ній селянину Обухівського сіль­ського товариства гончару Тарасові Міненку за глиняний посуд. Обухівські «горшколіпи» вигото­вляли повний асортимент гончарних виробів: горшки, миски, макітри, гле­чики, покришки, кухлі, баньки, каст­рулі, самовари, жаровні, форми для тіста, молочники, «близнюки», «бара­ни» для наливки, «коники», «пташ­ки», попільниці, чорнильниці, підсві­чники, труби на дахи хат, прикраси для віконних наличників. Найбільш відомим гончарем з роду Хабрик був Олексій Олексійович Хабрика, вироби якого побу­вали на багатьох виставках і зараз знаходяться в Обухівському районному краєзнавчому музеї. Вулиця, де «гніздилися» гончарі, називалася Гончарна. Старожили пам'ятають імена обухівських гончарів-умільців, які гончарували в 40-50 роках: Да­вид Семенович Хабрика (тодішній го­лова гончарної династії Хабрик), Сте­пан Іванович Здорик, Андрій Петро­вич Русан, його син Прокіп, Михайло Ількович Висота, Петро Олександро­вич Сак, Микита Михайлович Геращенко. Останнім обухівським традиційним гон­чарем є Микола Михайло­вич Висота. Болгара (дівоче Кленус) Валентина Іванівна, Драна гора (вул.Шевченка): Мій батько Кленус Іван Арсентійович (6.02.1928 - 2.03.1998) був гончарем. Цьому ремеслу його навчив Степан Здорик, який жив під Пидиною. У 1946 році батько пішов працювати до нього, бо він у себе у дворі організував гончарну майстерню. Зі слів моєї тітки Люби, потім майстерню забрали в державу. Люди там важко працювали, але гроші їм не платили. Пізніше батько із своїм батьком Арсентієм почали самі займатися гончарством. Для цього потрібна була спеціальна глина. Саме під Пидиною вона й була, називали її глей червоний. А під Драною…
Детальніше ...

ВІДКРИВСЯ І УСПІШНО РОЗПОЧАВ РОБОТУ ОБУХІВСЬКИЙ НАРОДНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ЦЕНТР

Дев’ятого березня, на день народження нашого Пророка і Вчителя Тараса Шевченка, в Обухові зусиллями творчої громадськості був відкритий і презентований народний мистецький центр. Він розташувався в орендованому залі колишнього приміщення універмагу, що в центрі міста. Основу експозиції склали старожитності з приватних колекцій відомих обухівських майстрів Галини Кучер, Миколи Майка, краєзнавців Наталі Любиченко, Олени Артюшенко та численних місцевих мешканців. Підтримку творчому гурту надала ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» (Голова Правління Ігор Лавренюк). Керівник апарату організації Ірина Ткаченко першою і привітала обухівців з такою радісною подією. Багато зусиль в облаштуванні експозиції, в започаткуванні роботи центру доклали волонтери ГО «Материнське серце», голова якої Віра Іщенко побажала обухівцям приємних зустрічей і вражень у новому мистецькому закладі. А потім під орудою культуролога Ніни Михайлишин обухівські аматори разом з гостями - самодіяльними артистами з Броварів і Димерки – показали народне свято Колодія. Були тут і народні пісні, і танці, і багатолюдне закликання весни навколо крокового колеса, і традиційні вареники з сиром, і щемні теплі спогади старших обухівців про колишні милі серцю розваги. А розпочала захід невмирущими Шевченковими поетичними рядками онука майстра Миколи Майка, чотирирічна Марійка Стригун, яка на свій дуже юний вік знає багато Шевченкових творів, і не тільки дитячих. Розповідають члени творчого гурту, які здійснили цей проект. Наталя Любиченко, письменниця, краєзнавець: Нарешті обухівці мають приміщення, де можна розмістити усі ті старожитності, які зберегли корінні мешканці Обухова. Адже вони не повинні піти у забуття, а мусять гріти нам душі. Бо зайве нагадувати, що наше минуле – це підвалини, на яких будується майбутнє. На презентацію центру ми й покликали старожилів, хто щедро поділився спогадами про минувшину Обухова, старими родинними світлинами, бабусиними сорочками чи рушниками. Вдома це безцінне багатство лежало десь у закутках – забуте і непотрібне, а у нас, у мистецькому центрі, рушники, наприклад, розкрилилися на стінах, під стелею, озвалися живою мовою наших прабабусь вишиті і помережані сорочки. Наша розмова про це супроводжувалася схвальними оплесками, а на очах моїх дорогих земляків бриніли щирі сльози. Вони були вдячні нам за те, що ми не тільки нагадали усім про наше коріння, а й активно залучили молодь і дітей до відродження традицій наших предків. А я їм наголосила, що мистецький центр був…
Детальніше ...

ЯКИМ ЖЕ ШЛЯХОМ ЇХАЛИ КОЗАКИ: КОЗАЦЬКИМ ЧИ КОЗАЧИМ?

У Вашій газеті №35 в матеріалі «Гармоніст, гармоніст…» неправильно вказано назву вулиці в Обухові: замість "Козацький шлях" написано "Козачий шлях».Прошу у подальшому вказувати назви вулиць правильно. З повагою,Микола... Я, автор краєзнавчих матеріалів у місцевому друкованому виданні «Народна Рада Обухова», дякую небайдужому земляку п.Миколі за увагу до моїх досліджень і за зауваження щодо потреби правильного написання назв обухівських вулиць. Ми, обухівські краєзнавці, солідарні у цьому з Вами, п.Миколо. Ми теж за правильні назви, які історично склалися в нашому рідному Обухові, які люди так називають не десятки, а сотні років. Тому давайте розбиратися разом. Мабуть, п.Миколо, Ви не будете заперечувати, що найоб’єктивніше джерело у топоніміці містечка – місцеві мешканці. Сак Сергій Васильович, родич нашого поета А.Малишка, народився на Кип’ячій, на вулиці Козачий шлях. Він розповідає: Кілька головних обухівських шляхів були найбільш відомі ще півсотні років тому. Через Попову гору йшла дорога на Трипілля. Великою дорогою (теперішня вулиця Малишка) обухівці прямували на Васильків. А Козачий шлях, що тягнувся вздовж Кобринки на Кип’ячій вів на села на південний захід від Обухова. Тут жила родина кабанників мого батька, тут, у березі над Кобринкою, пройшло і моє дитинство, тут я знав кожну очеретину. Так вулицю називали мій батько, моя бабуся. Не знаю точного походження назви шляху, але Козачим називали його, напевне, тому, що і козаки рухалися на Запоріжжя саме цією дорогою. Ця дорога в Обухові тягнулася далі по теперішній вулиці Пушкіна. Був тут вигін, тут перетиналися два шляхи – Козачий і Перехресний. Останнє перейменування, яке невдало здійснила міська рада, не тільки спотворило назву Козачого шляху, перетворивши його у Козацький, а й назвало так іншу вулицю – колишній Перехресний шлях або Перешівка. Така неповага до історичних обухівських назв мене вже не дивує. А корінні мешканці правильно роблять, що продовжують називати наші вулиці і кутки старими, звичними для них назвами. І це прекрасно. Так не переривається зв’язок поколінь, так зберігається наша історія, наші традиції, які варто було б знати і місцевій владі. Продовжуючи думку корінного обухівця Сергія Сака та інших моїх земляків, додам, що ми з журналісткою-краєзнавцем Оленою Артюшенко домовилися писати назви вулиць і кутків так, як вони називаються споконвіків корінними обухівцями, а не так як їх назвали рішенням…
Детальніше ...

ВІДГУКИ ПРО КОНКУРС "ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ"

Трейніс Наталія Андріївна, мама учасниці Конкурсу Конкурс допомагає розкривати таланти дітей. А вони у нас неординарні. Спонукаючи дітей до співпраці, організатори і журі Конкурсу роблять великий внесок у формування творчого інтелекту підростаючого покоління. Але і ми, дорослі, багато отримуємо від дітей, адже вони подекуди бачать більше, ніж ми. Тому до дітей слід прислухатися і придивлятися, тобто побачити світ їх очима, про що говорить і назва Конкурсу. Тетяна Вікторівна Гришко, мама учасниці Конкурсу Для нас відзнака за результатами конкурсу була несподіванкою – дочка дізналася про це у школі. Конкурс дуже потрібний, він є стимулом для усіх дітей, у тому числі створюються умови для виявлення особливо талановитих дітей. Конкурс мотивує дітей ставати добрішими, всебічно розвиватися, у них з’являється мета в житті, розширюється мислення. Якщо дитина зайнята чимсь хорошим, корисним, це означає, що вона розвивається в правильному напрямку. Те, що їм зараз закладеться, обов’язково дасть позитивні результати – безслідно для дитини це не пройде, ким би вона у майбутньому не стала. Велика за це вдячність організаторам. Хіміч Наталія Миколаївна, психолог, мама учасниці Конкурсу Конкурс не тільки цікавий, а й суперкорисний. Побільше б таких конкурсів. Ми збираємо краєзнавчі книги, газетні публікації про талановитих дітей, використовуємо це на уроках. Конкурс дає можливість дітям проявити здібності, відкритися, відчути радість досягнення успіху, повіривши у власні сили, Через такі добрі справи виховується любов до рідного краю, до історії рідного краю і країни, до творчості.
Детальніше ...

ВЕСНЯНІ МАЙСТЕР-КЛАСИ – ВЕЛИКА РАДІСТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ

Гарна традиція Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» – дитячі майстер-класи. Вони проводяться до календарних свят або приурочені приходу тієї чи іншої пори року. З кінця лютого в затишному приміщенні Організації працював вже дев’ятий масовий захід зі створення власноруч весняних подарунків для мам. Як і в попередньому – зимовому – майстер-класі взяли участь сотні дітей. Як пишуть у книзі відгуків класні керівники і батьки, діти із нетерпінням чекають проведення майстер-класів, залюбки формують, складають композицію і з радістю несуть її додому, пишаючись власним витвором. Усі учасники щиро дякують організаторам за титанічну підготовчу роботу, за терпляче і доброзичливе ведення самого майстер-класу, за запашний чай з солодощами, за безмірні позитивні емоції. Цей традиційний масовий захід Громадської Організації розтоплює зимову кригу, піднімає плюсову температуру і широко відчиняє двері назустріч весні, сонцю, пробудженню природи і всьому найкращому в дитячих душах. Олена Дрига
Детальніше ...

5 ювілейний з'їзд ГО "Народна Рада Обухова"

Минуло 4 роки, коли з ініціативи підприємців та громадських активістів міста була створена Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». В кожній організації існують свої домінуючі напрямки, погляди та напрацювання. Але усі ми єдині в одному – ми реалізуємо прагнення людей до кращого сьогодення та майбутнього. На сьогодні Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» є найчисленнішою, найактивнішою, найдієвішою та найпотужнішою в місті. З кожним роком розширюється спектр нашої діяльності, все більше людей долучається до спільної роботи. Сьогодні у нас проходить 5 ювілейний з’їзд і ми хочемо більш детально ознайомити Вас з усіма напрямками роботи, в яких задіяна наша Громадська Організація, прозвітувати за 2018 рік та окреслити план роботи на наступний рік. Одним з досить важливих наших напрямків – є розвиток молоді та спорту. Чому саме спорт є для нас важливим? Оскільки від розвитку молоді буде залежати майбутнє нашої держави – спорт в цьому випадку є хорошим стартом для будь якої людини. Серед членів Організації є досить багато діючих професійних спортсменів, які показують хороші результати серед європейської та світової спільноти, таким чином вони завойовують авторитет для країни та свого рідного міста. Влітку цього року відомий не тільки у нашому місті, а й в Україні спортсмен, майстер спорту, член нашої організації Максим Єльський встановив рекорд України з пауерліфтингу в екстремальному жимі. В цьому році він приймав участь в багатьох престижних змаганнях не лише локального масштабу, а й в Чемпіонатах світу. У всіх змаганнях займав лише призові місця. Новим та відповідальним етапом в житті Громадської Організації та Максима був Перший Відкритий Чемпіонат Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу, який 20 жовтня 2018 року успішно пройшов в Обухові. Організатором змагань виступив сам атлет, організаційну підтримку надали Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» спільно з Комітетом Пауерліфтингу України. А генеральним спонсором виступив підприємець та меценат Ігор Лавренюк. Цей захід привернув увагу спортивної спільності всієї України та був проведений на високому рівні. Також для обухівських юних спортсменів – це хороший старт та досвід на майбутнє. На цьому ми не збираємося зупинятися, ми надалі працюємо та сприяємо розвитку даної сфери. Інший напрямок нашої роботи – це безкоштовна юридична допомога. Юридичні консультації проводяться в офісі Громадської Організації на безоплатній основі. За…
Детальніше ...

Завершився Другий етап щорічного літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини»

Молодша вікова категорія: І місце - Шелест Альона, 8 років, ілюстрація до вірша «Веселка» Кіри Сторожик; І місце - Борисюк Марія, 10 років, ілюстрація до вірша «Пори року» (Зима) Валерії Гошовської; ІІ місце - Гаращенко Варвара, 8 років, ілюстрація до вірша «Пори року» (Зима) Валерія Гошовська ; ІІ місце - Лимаренко Мар’яна, 10 років, ілюстрація до твору «Чудернацькі пригоди Софійки»; ІІІ місце - Мількевич Мілена, 8 років, ілюстрація до казки «Лісові друзі» Валерії Гошовської; Номінація «За соковитість кольорів» - Линник Поліна, 10 років, малюнок до вірша «Осінь» Спасиби Марії; Номінація «За щирість» - Шарапова Ольга, 8 років, малюнок до твору «Легенда про осінь» Ярмолюк Катерини; Номінація «За акварельність» - Абельмасова Мирослава, 7 років, малюнок до вірша «Пори року» (Зима) Валерії Гошовської. Середня вікова категорія: І місце - Богачук Сергій, 13 років, малюнок до твору «Душа в тіні» Наталії Базарної; І місце - Трейніс Крістіна, 14 років, малюнок до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; ІІ місце - Богачук Андрій, 13 років, малюнок до вірша «До мене в гості завітала осінь» Івженко Анастасії; ІІ місце - Ткаченко Софія, 14 років, малюнок до твору «Небесний ліхтарик» Наталії Базарної; ІІІ місце - Анохіна Аліна, 12 років, малюнок до вірша «Промахнувся» Наталії Любиченко; ІІІ місце - Корнієнко Наталія, 13 років, малюнок до вірша «Осінь» Фокіна Степана; ІІІ місце - Лакиза Олексій Сергійович, 13 років, малюнок до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; Номінація «За відчуття графічних матеріалів» - Божок Юлія, 14 років, ілюстрація до «Казка про павучка» Назаренко Михайла; Номінація «За передачу емоційного стану» - Силушкіна Софія, 13років, ілюстрація до твору «До яблуні на сповідь» Антонової Євгенії; Номінація «За точну деталізацію твору» - Кабак Михайло, 13 років, ілюстрація до твору «Вітерець» Божок Юлії Старша вікова категорія: І місце - Кобзаренко Дар’я, 15 років, ілюстрація до твору «Небесний ліхтарик» Базарної Наталії; І місце - Рагуцька Вікторія, 15 років, ілюстрація до твору «Небесний ліхтарик» Базарної Наталії; ІІ місце – Матус Анастасія, 15 років, ілюстрація до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; ІІ місце - Дукачова Юлія, 16 років , ілюстрація до твору «Душа в тіні» Наталії Базарної ІІІ місце - Пупова Яна, 15 років, ілюстрація до вірша…
Детальніше ...

МОЯ КОЛИСКО І МОЄ КРИЛО, МОЯ ЛЮБОВ І НЕВМИРУЩА ПІСНЕ…

Як добре, що маємо гарну традицію з початку нового року проводити у кожній школі зустрічі випускників усіх поколінь. Традиція ґрунтується на повазі і любові дорослих людей до школи, яка дала їм путівку в життя, а ще до улюблених вчителів, що залишили незабутній слід у душах своїх вихованців. Старші випускники повертаються у неблизьке, але миле дитинство, що додає їм сили і натхнення. Ця урочиста зустріч дуже необхідна і молодому поколінню. Спілкування з досвідченими і шанованими людьми виховує у молоді повагу до старших. Зрілі люди з досвідом і авторитетом, які досягли певних фахових висот, подають приклад теперішнім учням і стимулюють у них прагнення теж тягнутися до чогось високого. А ще старші демонструють молоді справжню дружбу, яку вони проносять через роки і відстані. Схвильовано спостерігати, як через багато років однокласники пізнають одне одного – по голосу, по очах. Обійми, сльози радості… Часто на зустріч приходять сім’ями, династіями, різні покоління яких навчали одні ж і ті вчителі. Свої думки з цього приводу висловлюють обухівці старших поколінь. РІДНІЙ ШКОЛІ Моя колиско і моє крило, Моя любов і невмируща пісне, Поглянь, як небо сонцем зацвіло Й веселка перевеслом дивним висне. Вітаєм, альма матер! Привітай І нас, твоїх пташат, що прилетіли В свій гніздо, у свій зелений гай, В якому виростали і мужніли. І не біда, що час бере своє, Що півстоліття буйно пролетіло Ми по дещиці людям віддаєм Знання й любов, що ти нам прищепила. Анатолій Шпиль, випускник першої школи 1954 р. Наталя ЛЮБИЧЕНКО, м.Обухів ВИПУСКНИКАМ Вальсують думки барвистою юністю, Серденько тріпоче від сонячних мрій. Зима уже вкотре збирає із гордістю Яскраві і зрілі обличчя надій, Які залишилися в поглядах мудрих, В косичках й чупринах цвіте сивина, Долоні змозолені, вправні і дружні, Веселкою грає сердець глибина. Засіяні зерна міцної науки, Знаннями й любов’ю зросили життя. Роки пролетіли, і погляди внуків Нам істино кажуть: - Нема вороття… Нема вороття, та лишилася спрага До мудрого слова й дзвіночка у клас, До вчителів, що бажали всім блага. Благословляли: - Ідіть в добрий час! Тож храму науки вклонімось низенько, І двері відкриє нам рідний поріг. Бо ми ж – українці, й ріднесенька ненька Зустріне нас миром з далеких доріг. Олексій Макарович…
Детальніше ...

ВИХОВАНЦІ ГЕЙБАТА КАСУМОВА НЕ ПІДВОДЯТЬ СВОГО ТРЕНЕРА

Урожайним на перемоги видався перший місяць нового року для вихованців спортивно-культурного комплексу профкому ПАТ «Київський КПК» відомого обухівського тренера Гейбата Касумова. Коли 19 січня – на Водохреща – усі намагалися взяти здоров’я у води, юні обухівські боксери Сергій Юхименко, Руслан Ковтун, Роман Рахманюк та Данило Соколовський демонстрували свою спортивну форму і відстоювали честь рідного міста на ринзі у Київському турнірі пам’яті тренера Анатолія Третьякова. Наполегливі тренування, безцінні настанови тренера, воля до перемоги дали блискучі результати – усі четверо здобули почесні перші місця. А через тиждень на чемпіонат Київщини серед юніорів (2006-2007 років народження), що проходив 24-26 січня в Ірпені, разом з тренером Гейбатом Касумовим поїхали вже шестеро вихованців обухівської секції. І на цей раз обухівці повернулися з нагородами: другі місця у своїх вагових категоріях зайняли Денис Біленький і Олександр Стратний, треті - Вадим Сак, Влад Вірченко, Денис Титаренко та Григорій Макогон. Як ділиться тренер Гейбат Касумов, участь юних боксерів у переважній більшості турнірів, на жаль, фінансово не підтримується ні владою, ні спонсорами. Ця проблема лягає в основному на тренера та батьків. Особливо таке навантаження не під силу, коли турніри проходять не близько або за межами України. І юні спортсмени, і тренер вкотре звертаються до небайдужих любителів спорту про фінансову підтримку їх участі у престижних турнірах. А що вже вони не осоромлять ні свою секцію, ні спонсорів – то це точно!
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм