ІНВЕСТОРІВ «ТРИПІЛЬСЬКОЇ БРАМИ» ЗНОВУ АТАКУЮТЬ ШАХРАЇ

«Це крик душі. Сил вже практично не залишається боротися з шахраями. Влада вже більше десяти років розслідує кримінальну справу, але без результатів. Більше 300 сімей вклали в будівництво житлового будинку власні гроші, які були вкрадені забудовником і фінансовою компанією. Але шахраї не зупинилися!!! Вони знову хочуть нажитися на нашому горі. Допоможіть нам у відстоюванні наших законних прав!». Такі слова розпачу виривалися не з однієї душі членів Обслуговуючого Кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Трипільська брама», які на днях зібралися з приводу приголомшливої новини - 12 вересня цього року на адресу Кооперативу надійшла позовна заява від ТОВ «ВБК «Моноліт» про витребування об’єктів незавершеного будівництва, розташованих за адресою: м. Обухів, вул. Лермонтова, 30, 32, 34 з володіння Кооперативу і визнання права власності на об’єкти незавершеного будівництва за тим же ТОВ «ВБК «Моноліт». Тобто, колишній орендар земельної ділянки, він же і підрядник, посилаючись на те, що він виконував підрядні роботи, знову намагається відібрати у людей належне їм майно. Нагадаємо історію спорудження другої черги житлового комплексу «Трипільська брама», яку розповідає голова правління одноіменного Кооперативу Леокадія Михайлівна Сябренко: «Ми, інвестори «Трипільської брами», у 2007-2008 роках майже кожен стовідсотково вклали гроші в будівництво своїх квартир у майбутньому житловому будинку за адресою: м.Обухів, вул. Лермонтова. Цей будинок входив в комплекс з паркінгом та школою мистецтв. Згідно з умовами договору, початок будівництва цього об’єкту було заплановано на перший квартал 2007 року, введення в експлуатацію – четвертий квартал 2008 року, а передача об’єкту будівництва під заселення – перший квартал 2009 року. Проте восени 2008 року будівництво було зупинено всього на 10 відсотках готовності. Ми написали заяви про скоєння злочину за ст.ст. 190, 191 Кримінального Кодексу України – шахрайство та розтрата у великих розмірах, які скоєні організованою групою осіб. Дана група складалася з керівників ТОВ «ДК «Київград» (це забудовник) та ТОВ «ВБК «Моноліт» (генпідрядник будівництва з Мелітополя Запорізької області). Тоді з рахунків ТОВ «ДК «Київград» зникло 22 мільйони гривень і на 18 мільйонів гривень зроблено припис ТОВ «ВБК «Моноліт» (про це є дві підтверджуючі експертизи). Загалом у інвесторів було викрадено і привласнено більш, ніж 40 мільйонів гривень. 16 грудня 2008 року прокурором Святошинського району м. Києва була порушена кримінальна справа за фактом заволодіння посадовими…
Детальніше ...

ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВІТОВА!

З чим прекрасним тільки не порівнюють представників цієї мужньої і завжди потрібної професії! День учителя – давно всенародне свято, бо немає вчителя без учнів. А це означає, що це свято всіх, хто вчився і вчиться. І як важливо, щоб педагог, наставник вів своїх учнів не манівцями, а хоч і тернистою, але світлою дорогою. Бо саме вчитель закладає своїм учням основи світогляду і моральних засад співжиття в суспільстві, з якими учні йдуть у доросле життя. Завдання вчителя – не тільки вкласти в голови своїх учнів правила і теореми, а й навчити їх розуміти цей світ і себе у ньому. Місія освітян – формувати дух нації, його ідеали. Від них у кінцевому підсумку залежить і рівень цивілізованості народу і країни. Тому усе суспільство повинне сприяти повноцінній і продуктивній праці педагогів, їх комфортному життєвому рівню. Сердечно вітаю педагогів нашого міста і краю, бажаю терпіння, натхнення, задоволення від виконання благородних завдань, радости від усвідомлення величі своєї професії. І щоб все те, чим ви, шановні вчителі, ділитеся з дітьми, поверталося вам сторицею! Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

СОРОК РОКІВ РАЗОМ: ВІД ПЕРШОГО КЛАСУ І ПО СЬОГОДНІ

Ірина Ткаченко, керівник апарату ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»: Сорок років тому ми, аж сорок (!) першачків, прийшли до третьої восьмирічки, і прийняла нас у свої теплі обійми вчителька початкових класів Людмила Іванівна Базик. Ми теж були першими у її педагогічній діяльності. І наші з нею стосунки склалися так вдало, що не тільки запам’яталися на все життя, а й і досі гріють наші душі. Ми у неї провчилися лише перші два роки. Була вона до нас дуже доброю, ніколи не кричала, з розумінням ставилася до усіх наших витівок. Ми не бачили її незадоволеною, цікавилася всіма, давала поради, завжди чимось пригощала. Деякі хлопці розбишакуваті були: той голову розіб’є, той якусь шкоду зробить – в Людмили Іванівни ніколи не було роздратування чи злості. І на перервах була постійно з нами. Я у другому класі дуже захворіла і лежала в лікарні. Людмила Іванівна так зуміла організувати маленьких однокласників, що вони хто яблучко, хто цукерку – приносили мені цілий пакет подарунків. Як я чекала їх приходу! І це ж вона таких маленьких дітей вела до лікарні. Коли вона пішла від нас працювати логопедом, ми, перебуваючи з нею на одному поверсі, постійно до неї бігали, вітали зі святами, ходили до неї в гості навіть уже після закінчення школи. І вона була нам рада, пригощала нас, розпитувала. Фактично усі ці роки ми продовжуємо спілкуватися з Людмилою Іванівною. Більшість з нас і дітей своїх водили до неї, бо вона, як фахівець, давала усім раду, витягувала деяких дітей із надскладних ситуацій. Особисто я їй дуже вдячна за молодшого сина, якого вона з нуля навчила розмовляти. І нас таких багато. Алла Онатій, підприємець: Через мудрі і добрі руки Людмили Іванівни пройшли сотні обухівських дітей. Мої п’ятеро – теж, з двома ще й зараз займається. У ній природно поєдналися риси доброї людини і висококласного спеціаліста. Скількох дітей вона навчила говорити і поставила їм вимову! Її допомога дітям безцінна. Низько кланяємося їй за любов до дітей і до своєї професії. Рясненко Тетяна, медсестра: Людмила Іванівна була нам і вчителем, і мамою. Коли щось не вдавалося зразу, вона брала мою руку у свою – і все гарно виходило. Нам так хотілося в улюбленої вчительки…
Детальніше ...

ДЯКУЄМО ЗА СПОНСОРСЬКУ ПІДТРИМКУ

Шановний Ігоре Васильовичу, висловлюємо Вам сердечну подяку за надану спонсорську допомогу в обладнанні приміщення групи «Ромашка» Обухівського ДНЗ «Катруся». Закуплений Вашим коштом лінолеум створив затишок в ігровій кімнаті. Завдяки Вашій участі приміщення групи стало чистішим, яскравішим і радіснішим! Вдячні Вам, що наше прохання не залишилося без уваги, а наша ігрова кімната стала зручним і приємним місцем для ігор наших дітей. З повагою, батьківський комітет та батьки групи «Ромашка» ДНЗ «Катруся»
Детальніше ...

Відкриття виставки картин "Моє село"

29 вересня 2019 року в Обухівському народному мистецькому центрі відбулося відкриття виставки картин "Моє село" наївної малярки Марії Перевальської - дружини відомого художника-графіка, академіка Національної академії мистецтв України Василя Перевальського.Роботи пані Марії вражають оригінальністю: вона пензлем і акриловими фарбами пише на полотні спогади свого дитинства, яке минуло у її рідному селі Пиків, що на Вінничині. Оглядаючи картини мимоволі згадуєш своє рідне село і односельців, їхній побут, ремесла, звичаї...Незабутні враження залишилися і від пісень фольклорного гурту "Рідна пісня" з Києва у складі Валентини Орел, Катерини Левенко і Оксани Гордієць (художній керівник Василь Триліс). Гурт вирізняється своїми художніми традиціями, особливим стилем, високим рівнем виконавської майстерності. В їхньому репертуарі звучали пісні Центральної та Південної України, Слобожанщини та Полісся, в яких збережено народне триголосся.Велика вдячність гостям і організаторам Обухівського народного центру Олена Артюшенко, Наталя Любиченко, Ніні Михайлишин і Сергієві Саку за збереження національних традицій, за незламний український дух, за куточок справжньої української України, де можна в шановному товаристві однодумців поспівати, посумувати, порадіти і просто відпочити душею.Перед початком заходу всі присутні (зала була наповнена вщент) хвилиною мовчання вшанували пам`ять, два дні тому, загиблого на війні обухівця Олександра Марківа. Майже всі обухівці знали його як дуже добру, щиру, світлу Людину - батька, чоловіка сина... Біль, сум, співчуття родині... Матеріал із фейсбук сторінки письменниці Тетяни Лемешко
Детальніше ...

УСПІШНА ПОЇЗДКА НА КУБОК МИРОНА

21 вересня 2019 року в Миронівці відбувся Кубок Мирона з окремих вправ пауерліфтингу, де наш земляк, член ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Максим Єльський виборов І місце з жиму лежачи з результатом 192.5 кг та ІІ місце з екстремального жиму. «Це були перші змагання після паузи, яку довелося зробити для відновлення травмованих м’язів, - прокоментував спортсмен. - Поки що не хочу форсувати. Мною замовлялась вага лише для того, щоб взяти першість, і подолав я її дуже легко! Хочу подякувати всім, хто підтримував мене, особливо судді міжнародного класу і асистенту Юрію Костенку, який, незважаючи на моє «проти», просто наказав йти і боротися до кінця!». Вітаємо Максима з яскравою перемогою у цих змаганнях і від душі бажаємо, щоб у нього завжди вистачало сил і запалу на подальшу боротьбу. Нехай завжди з тобою, Максиме, буде витримка й натхнення, удача і підтримка рідних.
Детальніше ...

РОЗПОЧАВСЯ ЛІТЕРАТУРНИЙ ЕТАП ДИТЯЧОГО КОНКУРСУ «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

Для тих, хто має намір взяти у ньому участь, напевне, будуть доречні і корисні відгуки про Конкурс і поради учасникам колишніх його переможців. Зокрема, цікаві їх думки про творчість. Подаємо кілька з них. ТВОРЧІСТЬ – МИТЬ СЬОГОДЕННЯ, У ЯКІЙ СТВОРЮЄТЬСЯ МАЙБУТНЄ Хтось із мудрих людей так сказав. Переконалась у правдивості цих слів декілька років тому, взявши участь у літературно-художньому Конкурсі «Побачити світ очима дитини». Ця ініціатива ГО «Народна рада Обухова» має справді благородну мету - підтримати юні таланти, які відчувають у собі можливість творчо відобразити навколишній світ, передати всю його красу та велич. Свого часу особисто переконалася у важливості таких заходів для молоді: мої твори надрукували у книжці, одна з конкурсанток зробила до них чудову ілюстрацію. Ба більше, я знайшла нових друзів, прочитала твори инших креативних підлітків, розширила свій кругозір. Проте найголовнішим подарунком від організаторів заходу стала... упевненість. Упевненість у тому, що я на правильному шляху, що мої думки знаходять відгук у серцях читачів. Саме з цим почуттям я згодом подала документи до політехнічного університету - на журналістику. Зараз я на третьому курсі, радію від свого насиченого студентського життя, вінцем якого є Творчість. Надзвичайно вдячна організаторам, які щороку вкладають душу в цю шляхетну справу, детально плануючи та координуючи всі етапи Конкурсу. Окремо хочу подякувати Ігореві Лавренюку за ініціативу проведення творчих заходів Обухівщини. Анна Штефан, переможниця Конкурсу-2017 ТВОРЧІСТЬ – ЦЕ ДУХОВНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ Конкурс насамперед дав мені поштовх до продовження написання вірші. Адже у них можна висловити свою думку, створити щось казкове, мрійливе. Якщо дитина відчуває, що вона може писати вірші, твори, то нехай пише. І це принесе їй радість. Тому що творчість - це завжди духовне задоволення. Зараз я студентка академії культури і мистецтв, так як мріяла про це з дитинства. Тут я маю можливість культурно і духовно зростати, продовжувати ту справу, яку було закладено ще в шкільні роки, у тому числі і під час участі у дитячому Конкурсі «Побачити світ очима дитини». Закликаю школярів не зволікати, не лінуватися, а сміливо подавати свої твори на Конкурс. А меценату Ігорю Лавренюку я бажаю успіхів у його благородній справі. Юлія Білюк, переможниця Конкурсу-2018 ТВОРЧІСТЬ – ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГАТИ СВОЇХ ЦІЛЕЙ Я, студентка третього курсу…
Детальніше ...

«МІЦНА ГРОМАДА»

ІІ Відкритий чемпіонат Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу (станова тяга та жим лежачи) серед аматорів та професіоналів «МІЦНА ГРОМАДА» ПОЛОЖЕННЯ про проведення ІІ Відкритого чемпіонату міста Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу (станова тяга та жим лежачи) серед аматорів та професіоналів «МІЦНА ГРОМАДА» Обухів 2019 19.10.2019 МЕТА ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ ІІ Відкритий чемпіонат міста Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу (станова тяга та жим лежачи) серед аматорів та професіоналів «МІЦНА ГРОМАДА» проводиться з метою: 1.1. Розвитку і популяризації пауерліфтингу, а також залучення молоді до систематичних занять фізичною культурою і спортом. 1.2. Пропаганди здорового способу життя. ДАТА І МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ 2.1. ІІ Відкритий чемпіонат міста Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу (станова тяга та жим лежачи) серед аматорів та професіоналів «МІЦНА ГРОМАДА» відбудеться 19 жовтня 2019 року в м. Обухів за адресою: вул. Київська, 119, приміщення РЦКіД. 2.2. День приїзду учасників 19 жовтня 2019 року. проведення змагань 3.1. Організація та проведенням змагань здійснюється за організаційної підтримки Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». 3.2. Голова Оргкомітету змагань - Єльський М.П., головний суддя змагань – Савченко В.І., секретаріат змагань – Бойко А.В., Мишко Б.А., судді: Мишко Б.А., Бойко А.В., Єльський М.П.. УЧАСНИКИ ЗМАГАНЬ І СПОРТИВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 4.1. До участі у змаганнях допускаються спортсмени, які досягли віку 8 років та мають спеціальну підготовку. 4.2. Атлети змагаються в наступних вікових категоріях: діти 8-12, тінейджери 13-19, юніори 20-23, оpen 24-39 та мастерс 40-89. 4.3. Атлети змагаються в наступних вагових категоріях: жінки - до 56 (вілкс) та 56+ (вілкс); Чоловіки до 60 (вілікс), 67.5 , 75, 82.5, 90, 100, 100+ (вілкс). НАГОРОДЖЕННЯ 5.1. Спортсмени, які посіли 1,2,3 місця, нагороджуються медалями та сертифікатами. 5.2. Абсолютні переможці визначатимуться за формулою Вілкса з жиму лежачи та станової тяги і будуть нагороджені сертифікатами на отримання грошової винагороди від мецената І.В. Лавренюка. ФІНАНСУВАННЯ І УМОВИ ПРИЙОМУ 6.1. Змагання проводяться за фінансової підтримки мецената І.В. Лавренюка. 6.2. Участь у чемпіонаті для мешканців м. Обухів та Обухівського району безкоштовна (за рахунок спонсорської допомоги Ігоря Лавренюка). ЗАЯВКИ 7.1. Попередні заявки за номером телефону(Viber) 0986635563 7.2. Прийом попередніх заявок закінчується 30 вересня 2019 року!!! 7.3. Остаточні іменні заявки завірені…
Детальніше ...

У РІЧИЩІ ТВОГО БУТТЯ Й МОГО ЖИТТЯ КРАПЛИНА!

Хто прибув сюди в різні часи і пов’язав свою долю з Обуховом, напевне, жодного разу не пожалкував про це. Бо кожен з нас тут знайшов і прихисток, і працю, і друзів. А що вже казати про корінних обухівців, великі роди яких споконвіку живуть тут на своїх клаптиках землі, що туляться вздовж милої серцю Кобринки. Наш рідний Обухів не можна не любити. У ньому поєдналися і шарм колишнього патріархального містечка, і динамічні ритми сучасного індустріального міста. У ньому – відгомін далекої і близької історії, а також жива невпинна пульсація сучасних економічних, суспільних, культурних процесів. Причому у нас, в обухівській громаді, це відбувається яскраво, колоритно, неповторно. Бо за кожним відчутним досягненням, кожною визначною подією стоять неординарні талановиті обухівці, які складають славу своїй родині, своєму колективу, своєму місту. Кожен з нас – це чиста жива краплина у повноводній ріці обухівської громади. І від кожного з нас залежить її сьогоднішнє і майбутнє. То нехай же з року в рік множаться успіхи нашої громади! Нехай нас єднає любов до рідного міста, відповідальність за його долю, а у кожній родині буде достаток і спокій, упевненість у завтрашньому дні! Ігор Лавренюк, Голова правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

СТАРИЙ ОБУХІВ У СВІТЛИНАХ

Так називатиметься виставка чорно-білих світлин із ще недавнього минулого нашого міста. На світлинах – колишні куточки і будівлі, пам’ятні дати, колективні і родинні події. Виставка підготовлена корінною обухівкою, письменницею Наталею Любиченко та творчим колективом Обухівського народного мистецького центру.Виставку можна буде побачити на відзначенні Дня Обухова в суботу, 14 вересня, на Піщаній, на площі перед святковою сценою.
Детальніше ...

ТУТ ЖИВЕ ДУХ УКРАЇНСТВА І ДУША РІДНОГО КРАЮ

Життя наше наповнене повсякденними клопотами, роботою, звичайними буднями. Але є у ньому і свята і не у розумінні днів, позначених у календарі червоним кольором. Це инші свята, які зігрівають душу, радують і наповнюють її духовним змістом. І ці свята нам дарують ентузіасти обухівського краєзнавства Олена Артюшенко, Наталя Любиченко, Сергій Сак, Тетяна Лемешко, волонтери ГО «Материнське серце». Їх стараннями організовуються різноманітні заходи. Хоч слово «заходи» тут не зовсім доречне, бо на цих зустрічах панує тепло і домашня атмосфера. З величезним задоволенням ми відвідували виставки: нашої землячки художниці Параски Коломийко, живопису та графіки народного художника України, академіка Василя Перевальського. А зовсім нещодавно неймовірну насолоду отримали від чудової виставки Мирослави Пшеничної-Перевальської. Її натюрморти – неперевершені і наповнені таким світлом, таким літнім теплом, навіть фруктовими пахощами. Ця виставка експонується в Обухівському народному мистецькому центрі, який відкрився в центрі нашого міста також зусиллями цих небайдужих людей. Величезна їм за це вдячність! До приміщення центру заходиш, ніби до храму. Знамениті обухівські рушники, старовинний одяг, ікони, живопис, колекції старожитностей відомого майстра Миколи Майка та заслуженого майстра народної творчости України Галини Кучер… Тут же і виставка пані Мирослави, яка органічно вписалася в інтер’єр мистецького центру. На презентації виставки мали за честь бачити і чути Василя Євдокимовича Перевальського, скульптора і поета Михайла Горлового, письменницю Тетяну Лемешко. Про Тетяну Василівну хочеться сказати окремо. Ми недавно познайомилися з її творчістю. Враження від її віршів і оповідань неможливо передати словами. Вона так глибоко відчуває душу простих українських людей, з такою любов’ю ставиться до своєї колиски – Витачева. Нам пощастило придбати збірки її творів, у них – все багатство її духовного світу. Ще раніше ми познайомилися з творчістю Наталі Любиченко, яка є хранителькою безцінних спогадів обухівських старожилів, що ввійшли до книги «Спогади, навіяні вітряками». І це стало можливим тільки завдяки тому, що в Обухові ми маємо такий дуже потрібний народний мистецький центр, започаткований справжніми інтелігентами, інтелектуалами – людьми, які по-справжньому люблять свій рідний край. Доземний їм за це уклін і побажання подальших творчих успіхів у цій подвижницькій справі. А хто ще не був у мистецькому центрі, радимо знайти час і можливість тут побувати і побачити, де живе дух українства і душа рідного краю, наші…
Детальніше ...

МОЛОДЬ І ВІДРОДЖЕНА УКРАЇНА

«НАМ ЖИТИ В ЦІЙ КРАЇНІ І ПРАЦЮВАТИ ЗАДЛЯ НЕЇ» Наскільки старше покоління українців зуміло передати молоді важливість мати незалежну державу? Чи цінують вони те, за що століттями на цій землі проливається кров? Чи пов’язують вони своє майбутнє із землею своїх пращурів? Якщо так, то якою вони бачать свою роль в утвердженні рідної держави, що хочуть у ній змінити і яким способом? Про це діляться своїми думками учасники молодіжного крила творчої групи Обухівського народного мистецького центру. Валентин ЗАДОРОЖНІЙ, доброволець, боєць 11-ої резервної сотні Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор»: Що посієш, те й пожнеш. Як писав легендарний отаман Українських визвольних змагань 1917-1921 років Яків Орел-Гальчевський, «нас може і не стати, але ми залишимо по собі пам'ять, легенду для нових борців». День Незалежности України це можливість довести воїнам, які загинули в боротьбі за Україну, що їх справа не була марною! Слава нації! Наталя СИДОРЧЕНКО, педагог: Будь-яка незалежна держава - це власна історія, рідні мова, культура , традиції. Це чесні і справедливі політики, які відстоюють не особисті, а громадські інтереси. У незалежній державі молодь бачить своє майбутнє і не бажає її залишати. Здорове суспільство те, яке вміє аналізувати все, що відбувається з ним, і відповідно діяти, правильно розставляючи пріоритети. Для мене особисто ідеальна держава така, в якій у громадян рівні права і обов’язки перед державою і суспільством. Володимир ЧАПЛІНСЬКИЙ, син Героя України Володимира Чаплінського Щоб молодь відчула значимість свята незалежности України, слід активніше доносити історичну правду про те, скільки за нашу волю пролито крови, віддано життів кращих синів і дочок, показувати, яке це свято вистраждане. Молодь, народжена вже за часів незалежності, на щастя, не знає рабства. Їм, напевно, здається, що ця свобода була завжди і нею можна й не дорожити. Потрібна наполеглива і системна патріотична робота, щоб молодь усвідомлено і відповідально ставилася до захисту і збереження незалежности держави, як відповідально ставився до цього мій батько, який віддав життя за Україну. Війна у нас тому, що більшість українців не дорожили державою, нехтували нею. І зараз, мені здається, цим переймаються лише воїни на фронті, активісти і волонтери. Марія ДОНЧЕНКО, студентка: Наша держава є незалежною, тобто вона самостійно вирішує свою долю. У світі немало таких людей, які зневажають…
Детальніше ...

КОТИЛАСЯ ТОРБА З ВИСОКОГО ГОРБА, А В ТІЙ ТОРБІ – ХЛІБ, ПАЛЯНИЦЯ…

Незважаючи на важкі часи без достатніх харчів і вдяганки, у постійній праці, наші бабусі і дідусі навіть у тих злиднях знаходили нехитрі дитячі розваги на печі, на вигоні, на ставку, у череді. У цих іграх і забавках формувалися їх характери: вміння працювати в колективі, ділитися, підтримувати один одного. А відповідальність перед родиною, перед старшими, чесність і порядність йшли з сім’ї, де дорожили честю роду. Поринули у спогади обухівці старшого віку. Заїць Володимир Олександрович, 1946 р.н., Яблуневий: «ГРОШЕЙ МАЛО – НЕ БІДА, ЯК Є ДРУЗІВ ЧЕРЕДА!» А в нас на Яру ой як багато дітей росло! І всі дружні були. Щоб випроситися у матері погуляти, то треба було купу роботи переробити. Зате ця наука по життю вела. Гуляли ми в «вицільного» (між двома дітьми на відстані бігає третій, у якого ціляться м’ячем), піжмурки (хованки), бо поряд був ліс. Біля клубу ми самі зробили стадіон, де ганяли у футбол. Степан із Безрадич був старшим по спорту. Дружні ми були і в роботі, і в гульні. Було, вдома не відпускають кого із хлопців, то збіглися, допомогли йому і – в’ю гулять! Зробив діло – гуляй сміло. Гриша Павлик, Володька Іщенко, Василь Говорун, Петро Мироненко. Наробимо рогаток і розважаємося, але, Боже збав, шкоди не робили. Пасли корови, заготовляли дрова, а вже в старших класах у дядьків випрошували велосипеди покататися. Давали, бо ж ми бережно ставилися до позиченого – яке взяв, таке і віддай. Каталися і на конях. Ось розсмішу таким випадком. Говоруна Михайла з Поляни проводили в армію. Повний віз насідало нас, хлопчаків, та всі в біленьких сорочечках, надікалонені. А коня саме випасли на люцерні. Під гору дали команду «В’йо!». Конячка піднатужилася і… фонтаном випорожнилася на нас. Наші білі сорочки стали зеленими. Пореготали і бігом по хатах відмиватися. На проводи вже бігли ярами підтюпцем. Всього було. Але гарні спогади, бо молоді і здорові були. А зараз інколи вже й забуті, навіть і близькими. Добре, що хоч оце через оцю гарну газету один про одного згадуємо. Та й на фотографіях. Хто ще бачить, то й впізнають. Дай, Боже, всім людям добра і миру! Спогади Чирикал Надії Остапівни, записала онука Надія Науменко, Попова гора: «БЕЗ СЛІЗ ЗГАДУВАТИ…
Детальніше ...

ВЕСІЛЬНІ МЕЛОДІЇ КОБРИНКИ

КЛАНЯЙСЯ, ДИТЯ МОЄ, ТІТКАМ ТА ДЯДЬКАМ… Творча група Обухівського народного мистецького центру продовжує збирати обухівські весільні пісні, спогади про це родинне дійство. Тому озивайтеся, дорогі земляки, згадуйте, передавайте збережене для публікації. Озвалася Марія Павлівна Назаренко, 1936 р.н., куток Шпаківка (вул.Джамбула) і наспівала весільну пісню «Щука-риба» для молодої сироти. Ой ходила Галя по крутій горі,Набачила щуку-рибу у темній воді.Пливи, щука-риба, по тихій воді,А ти, моя матінко, прибудь ко мені.Та дай мені порядочок, бідній сироті.І рада б я прибувати січас ко тобі,Та насипали мені на груди сирої землі.Ой кланяйся, дитя моє, дядькам та тіткам -Нехай дають порядочок, як своїм діткам.
Детальніше ...

Голова волонтерської організації Віра Іщенко: «ЗАВДЯКИ ВОЛОНТЕРАМ І ДОБРОВОЛЬЦЯМ МИ ЗБЕРЕГЛИ УКРАЇНСЬКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ»

Про волонтерський рух в Україні сьогодні із захопленням говорять у багатьох країнах світу, називаючи це явище унікальним. Розквіт волонтерської діяльності у нас припав на час Революції Гідності і початок війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави. Сьогоднішньому волонтерському руху в Україні мало аналогів навіть на Заході, звідки, власне, й прийшов термін «волонтерство». Але до українського волонтерства залучилася лише частина суспільства. В іншої частини ці люди викликають цілий спектр почуттів – від захоплення самовідданістю добровольців до підозр у їх меркантильних інтересах. Вважають їх ще й диваками, які ніяк не вписуються у сучасний прагматичний соціум. І все ж, що рухає волонтерами у їх багаторічній нелегкій праці, ми можемо розпитати у голови громадської організації «Материнське серце» Віри Іванівни Іщенко. Коли інші волонтерські організації нашого краю на сьогодні уповільнили, а то й припинили свою діяльність, «Материнське серце», незважаючи на труднощі і розчарування, продовжує відчутними справами допомагати нашим воїнам на фронті, їх родинам, сім’ям загиблих. Віро Іванівно, з чого почалася Ваша особиста волонтерська діяльність? Потреба допомагати ближньому, напевне, в крові кожної нормальної людини. Наскільки я знаю, це глибоко вкорінено і в традиціях українського народу. Я ще пам’ятаю толоки на вулиці, спільні сімейні роботи, коли збігалися усі близькі і далекі родичі на якусь важливу справу. Тому для мене – це нормальний стан душі. Початком мого волонтерства можна вважати участь у роботі дільничної виборчої комісії у Донецьку у президентських виборах у 2005 році. А 2013 року я усвідомила, що не можна надіятися на державу, що треба діяти і підтримувати тих, хто цю державу відстоює не за посади і не за гроші, а з любові до рідного народу. Зі мною активно тоді волонтерила і дотепер безвідмовно працює відома в нашому місті коровайниця Любов Іванівна Говорун. Вона напече пиріжків, я наберу консервації – і тягнемо це все маршруткою на Майдан. - Це світлою сторінкою залишиться назавжди в нашій історії. Років через двадцять школярі з величезним подивом будуть читати перелік речей, які гостро потребували українські солдати на передовій у 2014-2015 роках. Це бронежилети, каски кевларові, розвантажувальні жилети, камуфляж,…
Детальніше ...

ПОДОРОЖ НА СЛАВНОЗВІСНИЙ СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК

Він – один з найвідоміших ярмарків України і має багатовікову історію. У ХІХ ст. і ще на початку ХХ ст. в Україні проходило багато ярмарків, у тому числі і в містечку Обухові на теперішній центральній площі. На жаль, пам’ять про нього залишилася лише в колоритній діорамі Юрія Домотенка в районному краєзнавчому музеї. А от Сорочинському ярмарку пощастило більше, бо село Великі Сорочинці прославив у своїх творах відомий письменник Микола Гоголь. Ярмарки проіснували до 20-х років ХХ ст. і невдовзі були закриті радянською владою. З 1966 року вони почали відроджуватися, і давню традицію одним з перших відродив Сорочинський ярмарок. У 2019 році виповнюється 210 років від дня народження Миколи Гоголя, тому ярмарок цього року особливий. На ярмарку представлено не лише аграрне містечко та містечко медярів, але і містечко кращих виноробів України. Тут можна придбати різні товари, посмакувати стравами різних національних кухонь світу, він ще й універсальний виставковий захід. У ньому беруть участь різні підприємства і підприємці, майстри народної творчості, заклади громадського харчування та розваг, туристичні компанії, пісенні, танцювальні та музичні колективи. Усе це ярмаркове різноманіття в Сорочинцях Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» (Голова Правління відомий підприємець і меценат Ігор Лавренюк) подарувала своїм членам до четвертої річниці з дня її створення. Комфортабельним автобусом 74 обухівці помандрували на Полтавщину на батьківщину знаменитого Миколи Гоголя. Щоб мандрівка була не обтяжливою, у подарунок від організації подорожуючі отримали по подушечці. Кожен мав достатньо часу, щоб все оглянути, роздивитися, посмакувати і відчути. Збагатившись багатими і незабутні ми враженнями, із здоровою втомою в ногах, але легкістю в серці обухівці повернулися додому, мріючи про відродження і колоритного обухівського ярмарку. Олена Дрига
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм