ВИХОВУЮЧИ ПЕРЕМОЖЦІВ, КЛУБ ПАУЕРЛІФТИНГУ ДБАЄ І ПРО ГІДНУ ЗМІНУ

Три роки працює в нашому місті спортивний клуб "Power Hulk", гартуючи тіло і дух десяткам хлопців і дівчат, дорослим чоловікам. Нещодавно вихованці клубу здобули перемогу в номінації "Спортсмен року - 2016" з пауерліфтингу по федераціі GPF. Валентина Терентьєва зайняла перше місце серед жінок, а Микола Масюткін - серед юніорів. Зазначимо, що спортсмени обухівського клубу неодноразово брали участь у змаганнях з пауерліфтингу, займаючи перші місця на чемпіонатах світу та Украіни, виконуючи нормативи майстрів спорту та майстрів спорту міжнародного класу. Спортсменів виховує і готує до змагань досвідчений тренер Дмитро Штуковецький. Працюючи на перспективу, клуб запропонував Громадській Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» співпрацю, запросивши безкоштовно займатися у своєму тренажерному залі під керівництвом досвідченого тренера 15-х хлопчиків з обухівських родин. Приклад старших титулованих спортсменів надихатиме юних спортсменів прокладати свій шлях до перемог і визнання.
Детальніше ...

БАГАТОТИСЯЧНІ ВТРАТИ НА ПОЛЯХ ОБУХІВЩИНИ В ЛИСТОПАДІ-ГРУДНІ 1943-ГО

 «Пізнайте правду, і вона зробить вас вільними», - вчив Вольтер, а наш мандрівний філософ Григорій Сковорода був переконаний, що «неправда гнобить». Тому нам, теперішнім, не варто забувати гірку правду про нашу недалеку минувшину, щоб вона нас звільняла від ідеологічного рабства. Одна із сторінок української історії – Друга Світова, на неоправданих жертвах якої десятиліттями спекулювала радянська пропаганда. І досі правда про ті воєнні лихоліття якщо й не замовчується, то відсувається на задвірки. Бо наше хворе суспільство дуже повільно позбавляється від рабства, зокрема інформаційного. Тому і недоречні, наприклад, ура-патріотичні висловлювання з приводу визволення Обухівщини 7 січня 1944 року. Як стверджують дослідники, в оборонних боях на лінії фронту, яка простяглася нашим районом від придніпровських сіл до Білої Церкви, на кілька десятків німців було покладено більше п`яти тисяч радянських воїнів, більшість з яких – неозброєні і необліковані місцеві новобранці. У селах району чи не в кожній сім`ї зберігаються перекази про загибель рідних у листопаді-грудні 1943-го, мобілізованих після заходу радянських військ. Наводимо уривки з краєзнавчої книги заслуженої вчительки України Галини Хитенко «Із туману забуття», які проливають світло на ті страшні події. Розповідає Євдокія Немилостива, с. Нові Безрадичі: «Жила я у Красній Слобідці, навпроти клубу, де поселили новобранців. Ми, краснослобідська молодь, подружилися з ними… А одного ранку їх усіх послали на німця. Три рази ходили вони в атаку, доки німці всіх не поклали: ворог зверху, а хлопці – в долині. Німці б`ють їх, бідненьких. Чому їх не підтримали з гармат чи якоїсь великої зброї? Не знаю… Як вони всі полягли, то тоді гаркнуло, стрілянина почалася. Тоді наші німця вибили… А наших солдатиків набило – аж страшно дивитися. Нам наказали, щоб ми ходили по полю і закривали їм очі, забирали документи. Нахиляєшся і пізнаєш хлопця, який тільки недавно з тобою співав. А він сидить, як живий, дивиться. Доторкнулася до нього, а він і повалився набік. Убитий! Так мені було гірко. Закрила очі. Забрала документи. Носили, носили ми ті документи, а кінця-краю цьому не було видно. Як було боляче узнати після закінчення боїв, що тільки два німці були убиті, а наші всі там полягли…» Згадував Гончар Григорій Пантелійович, с. Старі Безрадичі: «Тих, що вирвалися з оточення і полону, послали…
Детальніше ...

Доброволець «Айдару» Микола ШВАБ: «ПРИЙШОВ ЧАС ІТИ В НАСТУП І ПЕРЕМАГАТИ»

На нього не можна не звернути увагу, бо, крім незалежницького вільнолюбивого світогляду, глибоких знань з історії свого народу, викладав думки по-дитячому щиро і схвильовано. Його нещодавна розповідь про сучасні події на сході країни на вечорі вшанування пам`яті отамана Зеленого розставила усі логічні акценти і поєднала боротьбу українського народу останніх ста років у єдиний ланцюг національно-визвольної війни проти імперської Росії. Виходячи з цього, стає зрозумілим, чому дмитрівчанин Микола Степанович Шваб (позивний Клаус), після активної участі у подіях Майдану, 64-річним у перших рядах добровольців «Айдару» став на захист своєї держави. Про витоки і формування його патріотизму в умовах радянського тоталітарного рабства і про патріотизм як головну і єдину мотивацію у рядах добробатів ведемо з ним розмову. Як правило, незалежницький світогляд передається генами. І з Вами було так? Мої пращури – німці. 1551 року польський король Зігізмунд Август за вірну військову службу передав їм землі на території сучасної Житомирщини – так звану Берцовщизну. Про це я знайшов відомості в архіві. В уже ближчій історії мого роду дід по батьковій лінії був розстріляний більшовиками у 1920 році як петлюрівець у віці 36 років, маючи 5 дітей. У сім`ї передавався переказ, як дід порівнював тогочасних наших козаків і прийшлих завойовників москалів: перші на конях, як вогонь, запальні, браві, а москалі – обдерті, блохасті і голодні. Загалом наше прізвище Шваб по-слов`янськи означає «прусак». За півтисячу років прусаки Шваби прижилися серед українців і стали не тільки вправними господарями і воїнами, а й затятими патріотами цієї землі. Чому Ви вийшли на Майдан із самого його початку? З приходом до влади Януковича я, по правді, мало сподівався, що народ підніметься. Проте я розумів, що кухонна політика теж безперспективна і я сам нічого не зможу зробити, треба об`єднуватися із собі подібними. Тоді, у листопаді 2013-го, ще ніхто не називав цей спонтанний спротив Революцією Гідності, однак на Майдан вийшли, як і я, ті, хто не міг більше терпіти бедлам у країні, знущання над національною і громадянською гідністю, тотальну русифікацію. Тільки там, серед майданівців, я відчув себе часточкою великого народу, а що цей народ не можна перемогти, я переконався на фронті. У нашому батальйоні «Айдар» воювали за Україну представники більш як 20 національностей…
Детальніше ...

ЗАВЕРШИВСЯ ХУДОЖНІЙ ЕТАП ДИТЯЧОГО КОНКУРСУ «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

На днях підбито підсумки другого – художнього – етапу літературно-художнього конкурсу «Побачити світ очима дитини». Цю почесну і відповідальну місію виконувало поважне журі у складі Лариси Рябченко (голова журі, художник, педагог) та членів - Олени Діасамідзе (художник), Валерія Кравцова (директор Обухівського АТП 13238), Наталі Любиченко (член НСПУ) та Олени Артюшенко (ст. наук. працівник Обухівського музею-садиби А.Малишка). Нагадаємо, що юні художники працювали над ілюстраціями до літературних творів, написаних переможцями і відзначеними окремими призами першого етапу конкурсу – літературного. На конкурс малюнків-ілюстрацій подали свої твори майже п`ятдесят дітей різного віку – від 8 до 17 років. Загалом на розгляд журі було представлено 61 робота. За положенням про конкурс, сильніші твори визначалися за трьома віковими категоріями: молодша (від 6 до 10 років), середня (від 11до 14), старша (від 15 до 18). Роботи дуже цікаві за втіленою на папері думкою, за композицією, за художньою формою. Тому членам журі було дуже нелегко визначити кращі, адже бралися до уваги міра розкриття теми літературного твору, оригінальність композиції і жанру, рівень художньої вправності. Ті роботи, які не «дотягли» до призового місця, але мали художню привабливість, відзначені окремими нагородами. Вікова категорія від 6 до 10 років: І місце Слюсар Анастасія (до твору «Звідки беруться сестрички» Большової Іванни) ІІ місце Давітідзе Кесарія (до твору «Монофон» Кулініч Марини) ІІ місце Леус Кароліна (до твору «Благаю миру на землі!» Купрієнко Анни) ІІІ місце Анохіна Аліна (до твору «Пригода в лісі» Клочай Софії) ІІІ місце Семенець Дмитро (до твору «Дощик» Малишка Андрія) Номінація «За теплоту передачі образу» Залізняк Вероніка (до твору «Щеня» Лисенко Вероніки) Номінація «За тремтливість передачі твору» Устименко Вікторія (до твору «Щеня» Лисенко Вероніки) Номінація «Петриківський розпис» Мирончук Іванка (до твору «Наша мова» Ярмолюк Катерини) Номінація «За комічну подачу твору» Боровик Володимир (до твору «Мій день» Ставничого Івана) Вікова категорія від 11 до 14 років: І місце Бацура Євгенія (до твору «Ангел, що грає на фортепіано» Антонової Євгенії) ІІ місце Кирик Олександра (до твору «Щеня» Лисенко Вероніки)) ІІІ місце Рагуцька Вікторія (до твору «Гармоніка» Вялкової Вікторії) ІІІ місце Байдур Катерина (до твору «Щеня» Лисенко Вероніки) Номінація «За фантазійність» Лакиза Олексій (до твору «Гармоніка» Вялкової Вікторії) Номінація «За казкову образність» Орішко Надія (до…
Детальніше ...

НОВОРІЧНІ ВИСТАВИ ЗАЛИШИЛИ СВІТЛИЙ СЛІД В СЕРЦЯХ І ДІТЕЙ, І АКТОРІВ

Новорічне театральне дійство, яке було організоване у приміщенні Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», здійснювалося професійними акторами естрадного театру «Ескіз». У попередньому номері ми розповідали, як реагували на нього діти, яку участь брали. Новорічна вистава була наскільки захоплююча, наскільки рухлива, що цікавість до неї не спадала протягом усієї дії. Діти і гралися, і танцювали, і співали, і загадки розгадували. І діти, і вчителі, і батьки залишили найкращі відгуки про те, як бездоганно було організовано і підготовлено новорічне свято. А чи сподобалося спілкування з обухівськими дітьми і дорослими столичним акторам? Про це ми запитали в Юрія Гречаного (виконавець ролі Джокера), актора естрадного театру «Ескіз». Ми з найкращими почуттями згадуємо вистави в Обухові. Ми вдячні педагогам за виховання дітей. Учні вели себе чемно і водночас розкуто, проте без бешкетування чи непослуху. Вони активно долучалися до дійства, тому нам легко було з ними працювати. А щодо організації вистав, то все було настільки чітко продумано, якісь невеликі проблеми вирішувалися оперативно, без зволікань. Ставлення до нас теж було якнайкращим. Ми б хотіли і надалі співпрацювати з цією Громадською Організацією. Користуючись нагодою, ще раз вітаємо усіх обухівців з Новорічними святами!
Детальніше ...

ВІД ХАТИ ДО ХАТИ КРОКУЄ КОЛЯДА

Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов’язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами. Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. У різних місцевостях колядування мало свої відмінності. На Східній Україні переважали обходи з різдвяною зіркою, на Західній — із ляльковим або живим вертепом. Крім релігійної народної драми, розігрували різні театралізовані сценки. Зазвичай колядують хлопчики, бо вони, як вважали, приносять удачу. Колядки і щедрівки – це два пласти календарних пісень, які збереглися винятково в традиції українців. Є різниця між колядою і колядкою: колядка – різдвяна пісня народного походження, яка прославляє народження Христа, а коляда – це церковна пісня. Щедрівка – це язичницька традиція. У текстах щедрівок багато є про першу ластівку, про плуг, який оре поле, тощо. Там переважно весняна тема, бо, як уже йшлося раніше, язичники зустрічали новий рік 1 березня. Одні Святвечір розпочинають із куті, інші нею завершують трапезу. В деяких сім’ях дідух ставлять на найпочеснішому місці – на столі. В інших – ховають його під скатертину. Проте без дідуха, куті та колядування не обходяться свята в жодній українській родині, тому важливо знати значення та походження цих незмінних атрибутів Різдва. Дідух (дідів дух) – це символ єднання у Свят-вечір зі своїми предками. У давнину дідух робили з останнього обжинкового снопа. Він - оберіг від усього негідного та злого, що може трапитися впродовж зими. А наприкінці зими дідух спалювали. Оскільки в язичників новий рік починався 1 березня, саме тоді й палили цей оберіг. У вечір…
Детальніше ...

«ПОКИ НЕ ГРЯНУВ БОЖИЙ СУД, ВЕРНУСЬ НА ЧЕСНУ УКРАЇНУ!». Найпоширеніший псевдонім Сергія Бердяєва – «Обухівець»

Яке місце посідають відомі аристократи Бердяєви в історії нашого міста? Про це варто знати, адже майже століття вони розбудовували його. У 1797 р. імператор Павло І дарував Миколі Михайловичу Бердяєву, київському цивільному губернатору, у приватне користування половину Обухова з 3562 десятинами землі. За цією частиною села, де жили селяни Бердяєвих, надовго закріпилася назва Бардіївка (нині Піщана). 1816 р. князь М. М. Бердяєв звів у центрі Обухова (де зараз приміщення міської ради) білокам’яну Свято-Воскресенську церкву, біля якої після смерті був похований. Церква була з дзвіницею, з двома престолами: головний – в ім’я св. Миколая. Спорудив кількаповерховий замок барокового стилю (нині територія молокозаводу). У внутрішньому дворі замку знаходилася домова церква в ім’я Пресвятої Трійці. У гирлі р. Кобрини збудував цегельний завод. Звісно, нічого з цього не вціліло, навіть могила найстаршого М.М. Бердяєва була зруйнована більшовиками. Та цей аристократичний ріднам цікавий ще й тому, що два його вихідці – Сергій та Микола Бердяєві - зайняли помітне місце у світовій духовній спадщині. Сьогодні йтиметься про старшого Сергія. Сергій Олександрович Бердяєв народився 1860 року в м. Києві. Його дід і прадід по батьківській лінії належали до вищої військової аристократії. Батько якийсь час був предводителем дворянства. Мати – з роду князів Кудашевих (по батькові) та графів Шуазель-Гуфф’є (по матері). У будинку Бердяєвих частіше лунала французька мова, ніж російська. Іншими словами, то були дворяни не прості, а високосвітські. Жили у фешенебельному районі Нивки. Сергія хрестили в одній із лаврських церков. Перші враження дитини – Київська лавра, Печерські пагорби й усе, що навколо цього. Але більшість дитячих та підліткових років хлопець провів у батьківських маєтках в Обухові та Паліївці біля Фастова. Десь там, у розмовах та іграх із сільськими дітьми, почалася для нього українська мова і Україна. Отож — Сергій полюбляв «чернь». Можна було б подумати, що проти цього рішуче виступлять батьки, але ні. Вони сповідували повагу до вибору синів. Почувши, що Сергій з прислугою без запинань розмовляє українською, його віддали навчатися до київської Колегії ім. Павла Ґалаґана, де можна було познайомитися з нащадками козацької старшини. Виконуючи батьківську волю, Сергій після колегії поїхав до Петербурзького морського корпусу й трохи в ньому помуштрувався. Відчувши, що це не його, рушив за…
Детальніше ...

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВПРАЦІ ЗАДЛЯ БЛАГА НАШОГО МІСТА

Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» з часу свого заснування стала помітним явищем у нашому місті. Її масові заходи та акції мають значний резонанс у суспільно-громадському житті міста. Діяльність організації за минулий 2016 рік аналізує керівник апарату організації Ірина Анатоліївна Ткаченко. 2016-й – рік становлення нашої громадської організації. Її найголовнішим досягненням вважаю те, що навколо неї почали гуртуватися люди, яким небайдужа доля нашого міста. Я – корінна обухівчанка, тут моє коріння, тут поховані мої діди-прадіди. Обухів мені рідний і дорогий. Тому я, як керівник апарату громадської організації,і мої колегив своїй роботі намагалися йти назустріч тим людям, які прагнуть позитивних змін у нашій громаді, які не просто критикують усе підряд, а вносять конструктивні пропозиції і допомагають їх здійснювати. Зрозуміло, що люди усі різні, у кожного свої переконання, смаки, свої підходи у роботі. Але ми прагнемо об`єднати усіх навколо того, що для нас спільне. А для цього треба прислухатися один до одного, поступатися. Тоді буде результативна робота. На таких засадах ми плідно співпрацюємо з літературно-мистецьким Братством. Їхні ідеї, творчі напрацювання знайшли втілення у наших спільних проектах. А результати дуже помітні. Чого тільки варті колоритне видання «Обухівський ярмарок народної творчості» та дитячий літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини». Дякуємо шановному журі конкурсу (Наталі Любиченко, Ларисі Рябченко, Тетяні Лемешко) за співпрацю, творчі зусилля, за радість спілкування з талановитими дітьми. Допомагає нам здійснювати ряд мистецьких проектів і пише краєзнавчі матеріали для нашої газети науковий працівник музею Андрія Малишка Олена Артюшенко. Багато чого ми робимо разом з міською ветеранською організацією. Йдуть нам назустріч і підприємці, які бачать, що заходи ми проводимо благодійно. Нас запитують, де ми черпаємо ідеї для своїх проектів. Вони визрівають у спілкуванні з дітьми, педагогами, батьками. Слушні пропозиції, у тому числі і від дітей, ми опрацьовуємо, доповнюємо, дещо змінюємо вже у процесі реалізації. Головний наш орієнтир – щоб дітям було цікаво і корисно. Тому наша вдячність учителям за зацікавленість і допомогу у роботі з дітьми. Ось зараз ми розглядаємо їхні пропозиції щодо організації заходів для старшокласників. У нас багато планів і на 2017-й рік. Наша дружна команда – а це Юлія Линник, Ірина Торощина, Олена Дрига - готова здійснювати найскладніші проекти. Вони беруться за будь-яку…
Детальніше ...

ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ – БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТАН СПРАВ У СВОЄМУ МІСТІ

Ми розпрощалися з минулим роком і вступили у 2017-й. Для усіх рік, що минув, був нелегким, якщо не сказати складним. Багато хто називає його роком розчарувань і втрат. Для декого він був наповнений здобутками і успіхами. А яким він був для Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», яка працює у нашому місті всього більше року, але за такий короткий час стала досить помітним явищем у житті нашої громади. Про це розмова з Головою Правління організації Ігорем Васильовичем Лавренюком. Ігоре Васильовичу, який загальний підсумок Ви робите, виходячи з досвіду діяльності громадської організації за минулий рік? Я, як Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», переконався, що наші люди зацікавлені у змінах. І вони не тільки вимагають їх від влади різних рівнів, а й самі готові брати активну участь у цих змінах. Це дуже позитивна риса нашої громади. Все більше людей приходить до розуміння, що тільки власними силами, згуртовано можна щось змінити у цій країні. Тому ми ще більше утвердилися у думці, що нам не можна зупинятися, що ми на правильному шляху. Своєю активною роботою ми, як громадська організація, застимулювалиі владу працювати краще. І це велике досягнення. Наймасштабніші проекти здійснюються «НАРОДНОЮ РАДОЮ ОБУХОВА» для дітей. Чому акцент саме на них? Дійсно, дітям однаково, хто для них щось гарне робить. А для нас робота з дітьми має стратегічне значення, бо це наше майбутнє. І ми зацікавлені, щоб майбутнє нашої країни, нашого міста було успішним. А щоб це мати, треба докласти зусиль. Тому більшість акцій і проектів, що здійснювалися протягом минулого року, ми спрямовували на розвиток дитячих талантів, на формування в них поваги і любові до всього рідного. Велику популярність серед дітей мали наші майстер-класи, у яких взяли участь, без перебільшення, тисячі дітей. Ми навіть змушені були вже в процесі розширювати проект, продовжувати його в термінах, бо кількість бажаючих взяти участь все збільшувалася. Не меншого резонансу набув літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини», до якого долучилися десятки школярів міста. Веселими і креативними були і дитячі новорічні вистави, які проводилися столичними артистами. Ми чутливо реагували на потреби дітей і мобільно корегували заплановане. Дуже радісно за наших талановитих дітей. Розумію, що ми, дорослі, повинні зробити все, щоб ці…
Детальніше ...

ЦЕ ЗЕЛЕНИЙ У ВІЧНІСТЬ ВЕДЕ УКРАЇНСЬКЕ БЕЗМІР`Я. ОБУХІВСЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ ВІДЗНАЧИЛА 130-РІЧЧЯ ОБОРОНЦЯ СЕЛЯНСЬКОЇ ВОЛІ ТРИПІЛЬЦЯ ДАНИЛА ТЕРПИЛА (О.ЗЕЛЕНОГО)

Піснею, рядок з якої винесено у заголовок, у виконанні заслуженого артиста України Тараса Силенка розпочався вечір вшанування пам`яті легендарного трипільця отамана Зеленого, який відбувся минулої суботи в Обухівському районному Будинку культури. Програму, присвячену 130-річчю захисника селянської волі, підготував президент історичного клубу «Холодний яр», відомий громадський діяч, письменник, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу І половини ХХ століття Роман Коваль. Він автор книги «Отаман Зелений», четверте видання якої і представляв обухівцям. Йому допомагали заслужені артисти України Тарас Силенко і Олександр Ігнатуша, соліст і засновник відомого гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк, поет і виконавець з Бориспільщини Валерій Мартишко, режисер Сергій Архипчук. Читалися уривки з книги «Отаман Зелений», виконувалися пісні, йому присвячені. І перш ніж продовжити розповідь про цей надзвичайний вечір, переповім зміст розмови з однією обухівчанкою, яка за кілька днів до цього зачепила мене зауваженням: «Люди, канєшно, возмущаються: за що цьому Зеленому така честь, скільки людей повбивав». Жінка не захотіла ні книжку прочитати, яку я їй запропонувала, і на вечір не прийшла, щоб дізнатися, кого і за що ж убивав Зелений, а ще взнати, хто ж він такий – бандит чи герой? І якщо ця жінка чи їй подібні, все-таки прочитають цей матеріал, першим аргументом наведу такий. Сотня років минула з того часу, як Зелений очолив повстання селян проти ворогів усіх мастей, які топтали нашу землю і волю. За ним пішли не одиниці (як ідуть у розбійницьку ватагу) – під знамена отамана стали тисячі трипільців, халепців, витачівців, обухівців… Перші пісні про нього з’явилися ще за життя, вони таємно співалися навіть за совєтчини. І досі, через сотню років, вірші, думи й пісні йому присвячують вдячні нащадки в усіх куточках України, та навіть за її межами. Цей приклад ілюструє незаперечну істину: про бандитів народ пісні не складав би. Про це вже варто знати і місцевим чиновникам, які очолюють українську владу, за яку поклав молоде життя отаман. На вечорі саме й розповідалося, за що ж убивав ворогів отаман Зелений. Чи наша землячка воліла б, щоб офіцер Данило Терпило лише «спостерігав», як палять, грабують, убивають озброєні зайди його земляків? Чи, може, на колінах просив в окупантів про помилування? А чи знає наша землячка, скільки ворогом було вбито…
Детальніше ...

РОЗПОЧАВСЯ ДРУГИЙ – ХУДОЖНІЙ – ЕТАП ДИТЯЧОГО ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО КОНКУРСУ «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

Як вже повідомляли раніше переможців і відзначених першого літературного – етапу конкурсу покликали до офісного приміщення Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» для оголошення підсумків. Голова журі конкурсу письменниця Наталя Любиченко вручила відзнаки ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» переможцям і подарунки всім учасникам. Твори переможців і відзначених були опубліковані окремим буклетом. Ці твори було запропоновано проілюструвати всім охочим. Тепер за роботу взялися юні художники. Про те, як триває художній конкурс, розповідає його голова Лариса Рябченко: -Взялися ілюструвати твори переможців літературного конкурсу школярі всіх навчальних закладів міста. Твори захоплюючі, адже вони відкривають великі можливості для художників виразити свої думки пензлем чи олівцем. Буде цікаво порівняти зображувальні засоби юних літераторів і юних художників. У вихованців школи мистецтв Обухова вже є досвід ілюстрування творів сучасних письмеників, у тому числі і своїх земляків. Зокрема, вихованці школи проілюстрували дитячі книжечки Ксенії Пелепець «Песенка для Уленьки» і «Новогодняя зимняя сказка», Наталі Любиченко «Бодай тобі добро було!» та збірку віршів нашого всесвітньо відомого земляка Андрія Малишка, як підсумок багаторічного районного конкурсу книжкової графіки «Малюємо поезію».
Детальніше ...

ПОЛІТ ОБУХІВСЬКОГО РУШНИКА НАД УКРАЇНОЮ ТРИВАЄ

До 105-ої річниці нашого земляка Андрія Малишка його музеєм-садибою започатковано масштабний літературно-мистецький проект «Обухівський рушник над Україною». Він передбачає цілий ряд виставок митців Малишкового краю, а стрижнем експозиції є знаменитий обухівський «шитий» рушник. Крім цього, невід`ємною частиною цього проекту є літературний супровід виставок. У їх презентаціях беруть участь обухівські літератори, які не тільки виступають перед учасниками заходу, а й проводять майстер-класи для дітей. І виставки, і презентації, і майстер-класи приурочені потужній постаті в українській поезії – Андрієві Малишку. Прикладом його служіння українському народу і рідному слову розпочинається і закінчується кожна зустріч з глядачами і слухачами там, куди прямує виставка «Рушники Малишкового краю». З першого грудня по третє січня виставка функціонувала в столичній мистецькій бібліотеці ім. Бажана. У її презентації взяли участь член Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Леонід Пилипченко, заслужений майстер народного мистецтва України Галина Кучер, член НСПУ Наталя Любиченко, ст. науковий працівник музею-садиби А. Малишка Олена Артюшенко, родич поета Сергій Сак, ансамбль педагогів «Оріяночка» Обухівського ДНЗ «Світлячок», представники громадськості Обухова. Транспорт надав член Правліня ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», директор Обухівського автопідприємства 13238 В.В. Кравцов.Четвертого січня виставку люб`язно прийняла столична бібліотека ім.А.Малишка, з якою в обухівців давні творчі стосунки. Познайомитися з обухівським рушником, оспіваним Андрієм Малишком, прийшли керівники управління культури Дніпровського району столиці, працівники інших бібліотек, письменники, вчителі. Нагадаємо, що спонсором організації і проведення виставок «Рушники Малишкового краю» є Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» (Голова Правління Ігор Лавренюк).
Детальніше ...

З прийдешнім 2017 роком та Різдвом Христовим!

Дорогі обухівці! Від щирого серця вітаю вас з прийдешнім 2017 роком та Різдвом Христовим! Вдячний усім за взаєморозуміння і плідну співпрацю, за помітні успіхи у наших спільних доброчинних справах, сподіваюсь на їх продовження задля поліпшення якості життя в нашому рідному місті. Бажаю зустріти Різдвяно-Новорічні свята в духовному піднесенні, зі світлими помислами та щирою радістю. Хай гарний святковий настрій надовго зберігається у серці кожного, а прийдешній рік виправдає наші надії й прагнення, принесе достаток і добробут, буде щедрим на творчі здобутки і життєві перемоги. Ігор ЛАВРЕНЮК, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

УКРАЇНА – ФОРПОСТ СВОБОДИ

Здобути перемогу та утримати владу на теренах колишньої Російської імперії більшовики не могли без України, котра була однією з її головних ресурсних баз. Тож на фронт боротьби проти новоствореної 1918 року незалежної Української Народної Республіки були кинуті основні сили. Наприкінці 1920-х років Йосип Сталін втілює програму побудови тоталітарної держави. У відповідь на це Радянський Союз охоплюють численні повстання, протести: люди обурені новою політикою. Обіцянки «землю – селянам, фабрики – робітникам» перетворилися у насмішку. Влада забороняє навіть дрібне підприємництво і повертає на село рабство: у селян відбирають землю, засоби виробництва, їх обмежують у пересуванні. Більше половини цих протестів припадає на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод. У 1932-1933 роках, оточена військами, які силою відбирали у людей не лише хліб, а будь-що їстівне, Україна втратила мільйони жителів. У червні 1933-го щохвилини помирали 24 українці. Україна, яка після сотень років російського панування знову пізнала смак свободи, протестувала не тільки проти економічної політики. Український культурний вибух 1920-х років, навіть в рамках СРСР, заражав людей ідеєю свободи. Такий осередок вільнодумства на західному кордоні СРСР стояв на заваді формування тоталітарного моноліту. А без цього більшовицькі плани світового панування не могли бути втіленими. Так Україна стала для радянської імперії полігоном, на якому випробувано механізми окупації та побудови тоталітарної системи. Геноцид штучним голодом призвів до непоправних демографічних, культурних та ментальних втрат. Втім сам факт, що Сталін так і не зумів повністю зламати українців, не дав можливості диктатору змінити конфігурацію всього вільного світу. Виснажені Другою світовою війною і масовим військовим спротивом на західноукраїнських землях, повстаннями у ГУЛАГу, комуністи змогли встановити червоні уряди майже половині Європи. Але вони вже не мали сили на реалізацію геноцидів, подібних Голодомору, та масових репресій, подібних Великому терору 1937-1938 років. Дисиденти Радянського Союзу несли правду про те, що відбувалося за залізною завісою. Саме ці люди, покликані правдою, стали тими, хто не допустив остаточної втрати свободи. Так правда, яку не змогли приховати незважаючи на інформаційну блокаду, не змогли вбити, незважаючи на мільйони знищених життів, стала тим кроком назустріч свободі, без якого в Центрі чи Сході Європи і сьогодні б зникали люди, чинилися б репресії і тортури, не було б ані…
Детальніше ...

НЕ ПРИЙМАВ ВІН ПІДЛОСТІ НІТРОХИ

До дня народження яскравого представника «розстріляного відродження» письменника Григорія Косинки (1899-1934) Гордістю Обухівщини є славетний Григорій Косинка, один з найвизначніших письменників українського «розстріляного відродження», гідний продовжувач кращих традицій М.Коцюбинського, С.Васильченка, В.Стефаника. Творчість Григорія Косинки разом з творчістю Миколи Хвильового справили чи не найбільший вплив на розвиток літератури 20-30-х років минулого століття. Григорій Косинка – псевдонім Григорія Михайловича Стрільця, який народився 29 листопада в Щербанівці у родині селянина-бідняка. Змалку працював на панських економіях, підлітком - на Григорівській цукроварні. Вчився у школі села Красного. Був писарем у Трипільській волосній управі, чистильником взуття у Києві, кур`єром-реєстратором земської управи. Жадібний до знань юнак відвідував так звані «вечірні класи гімназії», склав екстерн за шість класів. У 1916-1918 роках все більше захоплюється літературою і вдається до власної творчості. У лівоесерівській газеті «Боротьба» друкує перший художній твір – новелу «На буряки». Українська революція 1918-1920-х років не могла обійти і небайдужого до долі України молодого письменника. Деякі дослідники, а також дружина письменника Тамара Мороз-Стрілець стверджують, що Григорій Косинка був у лавах зеленівських повстанців, за що у будь-який момент міг поплатитися свободою, а то й життям. Але творчість залишається сенсом його життя. За порадами дядька, уже досвідченого прозаїка Калістрата Анищенка, він зосереджує увагу на вдосконаленні свого літературного хисту. Відмовившись від думки про еміграцію за кордон, 1921 р. він стає студентом історико-філологічного факультету Київського інституту народної освіти (тепер Київський національний університет). Але через матеріальні нестатки закінчити повний курс навчання не зміг. Але в студентські роки він чітко означився у своїх світоглядних орієнтаціях. У 1922 р. він публікує першу збірку творів «На золотих богів». Одночасно Г.Косинка працює кореспондентом кількох газет, працівником видавництва «Книгоспілка», згодом - відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління, редактором державного видавництва, редактором і директором Харківського та Київського радіокомітетів. І на всіх посадах Г.Косинка показав себе здібним, енергійним працівником і організатором – наскільки це була всебічно обдарована, невтомна в служінні рідній культурі людина. Він був одним з членів-організаторів літоб`єднання «Марс» («Майстерня революційного слова»), до якого входили такі видатні письменники як В.Підмогильний, Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, М.Івченко та ін. За життя Г.Косинка видав більше десяти книг оповідань і новел, у тому числі і в перекладі російською та іншими мовами. Виступав у періодиці з публіцистичними, літературно-критичними…
Детальніше ...

ЗАПРОШУЄМО НА КРАЄЗНАВЧІ ЛЕКЦІЇ

Вже стали традиційними лекції на краєзнавчу тематику, які проходять щоп`ятниці в приміщенні ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Все більше обухівців приходять поспілкуватися на ту чи іншу тему, що їх цікавить. Розширили свої знання слухачі лекторію про обухівський «шитий» рушник, про обухівське гончарне ремесло, про причини і наслідки голодомору 1932-1933 років, про родину київських аристократів Бердяєвих, про оборонця селянської волі отамана Зеленого. Була серйозна і глибока розмова на проблему чистоти рідної мови, на загрозу вульгаризації її чужими лихими словами. Запрошуємо на наш лекторій, який відбувається щоп`ятниці о 18.00, за адресою: вул. Київська, 176 Б.
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм