Побачило світ друге видання енциклопедії «Обухів учора і сьогодні»

Енциклопедія містить коротку і ємку інформацію про наше місто: історію, основні події на його території, видатних осіб минувшини і сучасності, цікаві економічні, природні, соціальні, етнографічні явища, місцеві звичаї тощо. Створювалася вона протягом двох років на основі вже відомих джерел та особистих досліджень автора. Про друге видання енциклопедії розповідає автор, упорядник і редактор Олена Артюшенко. Створення енциклопедії – це дуже скрупульозна і копітка робота зі збору, систематизації, виокремленню вже відомого матеріалу, заповнення прогалин у тому чи іншому малодослідженому історичному періоді. Мені доводилося крупинками вишукувати необхідну інформацію не тільки у місцевих виданнях, у тому числі й періодичних, а й всеукраїнських. Дуже мені допомогли журналістський і науковий досвід, активна участь у громадському житті, співпраця з визначними особистостями, які відіграли не останню роль в житті обухівської громади. Сорок років я не тільки живу в місті - разом з однодумцями, небайдужою інтелігенцією своєю інтелектуальною працею ми творимо його сучасну історію, його культурно-мистецьке обличчя – той духовний продукт, справжню вартість якого здатний оцінити лише час. Цей безцінний досвід ліг в основу роботи над енциклопедією. Зібраний мною матеріал дозволяє кожному обухівцю мати завжди під рукою довідково-ілюстративне видання, де є початкова елементарна інформація про все, що стосується нашого міста – його історії і сучасності. У кожній статті видання вказується література, де можна отримати ширшу і детальнішу інформацію. В ілюстративні додатки я розмістила зібрані за допомогою письменниці Наталі Любиченко колективні світлини обухівців: шкільні, весільні, ремісничі, виробничі, родинні, куткові… З них подивиться на читача молодість наших мам, бабусь, сусідів. Хтось, можливо, впізнає свого напівзабутого родича чи знайомого. Є в додатках видання і сучасні світлини, які вже завтра стануть історією для поколінь, що прийдуть за нами. Зрозуміло, що в енциклопедії знайшли місце найвідоміші події і особистості минулого. А за якими критеріями підбиралися події, явища, особистості сучасного життя громади? Ці критерії були визначені Київською облдержадміністрацією, від якої два роки тому надійшла пропозиція підготувати матеріал про минуле і сучасне Обухова для обласної енциклопедії. Для особистостей визначено, крім особливої ролі в історії громади, ще: державні нагороди, наукові звання, лауреатство, особливі заслуги, як-то звання Почесного громадянина та інше. Мали знайти своє місце в енциклопедії відомі творчі люди: письменники, художники, майстри, а також краєзнавці. На прохання міської…
Детальніше ...

ЩОБ НЕ ПОВТОРИВСЯ ЖАХ НЕПОПРАВНИХ ВТРАТ

І знову травень буяє у своїй красі. Знову настає день, коли ми згадуємо про Другу світову війну, про тих людей, які ціною свого життя чи здоров’я принесли мир на нашу землю. Я війни не пам’ятаю, але знаю, коли батько Заєць Семен Петрович нам розповідав певні епізоди, то по щоках текли сльози. Найбільше вразило ось таке. Батько був снайпером-розвідником. По дню, а то й по кілька сиділи в засідці. Одного разу наші війська підійшли до села, яке було вщент спалене. Просиділи два дні, дуже хотілося їсти. Уже зовсім знесиленими встрелили зайця, затопили піч і почали готувати. Німці, побачивши дим, почали стріляти. Двоє побратимів загинуло, а пораненого батька відправили в госпіталь, де він лікувався півроку. Після цього батько знову повернувся в частину, яка вже стояла під Обуховом. Захотілося йому зустрітися з сім’єю. З дозволу командира пішов, але потрапив до рук німців і був кинутий до в’язниці. Тут зустрівся з Старуком Павлом Петровичем, який хоч і був поліцаєм, але допомагав нашим людям. Дядько прибіг до матері і розповів, що трапилося. Коли мати прибігла до в’язниці, то шість чоловік уже вели на розстріл в урочище Польок. Батько кульгав на ногу і йшов останнім. Коли проходили повз дерезу, Павло Старук закричав: «Гей, гей, шнель!» Це відволікло німців. Полонені, скориставшись моментом, побігли в дерезу. Батько, врятувавшись, поповз у свою частину і передав, де знаходилися німецькі позиції. Третій раз батько дивився смерті в очі, коли переправлялися через Дніпро. В один з плотів влучила бомба. Хто був там, загинули, у тому числі і його брат Андрій. А батькові пощастило вціліти. Після війни він повернувся в Обухів. Працював у колгоспі столяром. Хоч батька вже й давно нема, а речі виготовлені його руками, служать людям і досі. Ще хочу сказати добре слово і про Старука Павла Петровича. Перед ним стояв вибір: розстріл всієї сім’ї або згода стати поліцаєм. Вибрав останнє, але, як міг, допомагав людям і армії. Після війни відбувся суд, і як «зраднику» йому дали 15 років тюрми, хоча за збережене життя йому вдячні багато обухівців. Своєю розповіддю хочу донести до свідомості молодого покоління весь той трагізм втрат, який пережило старше покоління обухівців. А всім загиблим і померлим вічна пам’ять.…
Детальніше ...

ПРОЙШОВ УСЕ ПЕКЛО ВІЙНИ

У день пам’яті і примирення хочу розповісти про людину, яка пройшла все пекло Другої світової, учасника Параду перемоги 1945-го. Микола Федорович Науменко народився в Чорнобильському районі 1922 року. Тяжке було дитинство, як і багатьох однолітків. Підлітком працював у колгоспі. 1941-р. був призваний в армію. Служив на західному кордоні. Спочатку війни став танкістом батальйону прориву. У жовтні 1941-го був учасником Параду у Москві і на танку пішов зразу у бій. Брав участь у боях за Москву, Ростов, Сталінград, Ленінград. В одній з битв на Курській дузі взяв у полон німецького «тигра» і приволік до своїх. За це отримав орден Слави. Визволяв Київ. Дорогами війни дійшов до Берліна. Його підпис залишився на стіні рейхстагу. Закінчив війну у Празі. Як один із кращих воїнів був учасником Перемоги у 1945-му. Після закінчення війни працював на Київській кондитерській фабриці, де був удостоєний ордена Трудового Червоного прапора. Дуже багато розповідав цікавих і тяжких фактів із воєнного життя. Помер і похований в Обухові, на батьківщині дружини Надії Остапівни. Згадував Науменко Володимир Миколайович, Попова гора
Детальніше ...

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ

Шановні земляки! На початку травня, серед квітучої весняної краси ми вшановуємо пам’ять усіх загиблих на фронтах Другої світової, у військових конфліктах ХХ століття, а останні чотири роки – пам’ять тих, хто поклав життя за волю України у смертельному поєдинку. Дата приурочена річниці капітуляції нацистської Німеччини 8 травня 1945 року. Не бравурних парадів, не салютів потребують душі тих, хто завчасно залишив своїх рідних, свою землю, кого так рано прийняли небеса. Їм потрібна наша незрадлива пам’ять, вірність тим ідеалам, за які вони загинули, а також продовження тих благородних справ, які не завершили вони. Пам’ятаючи своїх дідів, що не повернулися з Другої світової, схиляємо голови у молитовному мовчанні за їх онуків, що мужньо стали на захист України у війні, що триває на сході. Нехай спочивають з миром усі захисники рідної землі, вічна їм пам’ять… Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА
Детальніше ...

Мультфільм «Лепетуни» створюють обухівці

Зробимо українську модною! Таким прагненням переймаються багато молодих українців, які хочуть конкретними зусиллями будувати державу. Серед них – і Наталя Клименко, яка народилася в Обухові, із «золотою» медаллю закінчила третю школу, потім Київську політехніку за спеціальністю «маркетинг». Разом з чоловіком Павлом у квітні 2014 року заснували волонтерський освітній проект «Мова - ДНК нації», завданням якого стало не тільки поділитися з охочими закоханістю в рідну мову, а й допомогти їм удосконалити свої знання української. Початком проекту можна вважати прочитання Наталією Клименко книги Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо». Вирішила зробити сторінку у Фейсбуці і ділитися знаннями з іншими. Попросила чоловіка розробити для шаблону картинки. Під час розробки Павло Мельник-Крисаченко сам захопився ідеєю. Так і народилася назва «Мова — ДНК нації» з логотипом — слово «мова» з переплетеною ДНК. Опісля він вирішив, що логотипу і шаблону замало: запропонував придумати основного героя – язичка Лепетуна, малювати з ним картинки. Коли на сторінці у Фейсбуці стало більше 10 тисяч підписників, автори вирішили створити сайт. До його розробки підключився брат Наталі Олександр Клименко. Нині сторінка на Фейсбуці має більше 29 тисяч підписників, на сайті — більше 30 тисяч зареєстрованих користувачів. Подружжя оригінально підійшло до проблеми вивчення та удосконалення української мови у чудових ілюстраціях, де Лепетун розповідає, як правильно вживати слова, вирази, наголоси та багато іншого. 9 листопада 2017 року, у День української писемності та мови команда (на сьогодні це шестеро фахівців) волонтерського освітнього проекту «Мова – ДНК нації» опублікувала першу серію дитячого мультсеріалу «Лепетуни» на своєму YouTube-каналі. У цій серії головний герой Лепетун знайомить глядачів зі своєю дружиною Яриною та дітками Андрійком і Лесею. Для створення «Лепетунів» команда проекту провела успішну кампанію на платформі Спільнокошт і зібрала 262517 гривень завдяки підтримці 821 доброчинця. Це дозволило волонтерам створити 10 коротеньких історій про Лепетуна та його родину, за допомогою яких дітки вивчатимуть назви побутових речей, тварин, квітів тощо, а також навчатимуться правильно говорити українською в різних ситуаціях. Вже вийшло 7 серій «Лепетунів». В грудні 2015 року команда запустила мобільний застосунок для вдосконалення знань з української мови на платформах iOS та Android – Mova. Лише за перші три дні після запуску мобільний застосунок здобув перше місце серед безкоштовних застосунків у…
Детальніше ...

НЕПОВТОРНИЙ І МИЛИЙ СЕРЦЮ СТАРИЙ ОБУХІВ

 Триває конкурс на кращий скульптурно-архітектурний проект центральної площі нашого міста, розпочатий міською радою ще у 2009 році і нещодавно за наполяганням громадськості відновлений. Це дуже відповідальна місія і влади, і громади. Глибинному усвідомленню цієї місії, можливо, допоможе і цей матеріал про колишній вигляд центрального майдану Обухова. Використовуючи доступні і достовірні джерела, подачу матеріалу я умовно поділила на дві частини: дореволюційну і радянську. ДОРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЦЕНТР МІСТЕЧКА (СЕЛА) ОБУХОВА Як і в кожному селі чи містечку посередині майдану в дореволюційному Обухові на великому горбі знаходилася Воскресенсько-Миколаївська православна церква. Дата її спорудження невідома, в джерелах пишеться, що в 1786 р. вже існувала. Проте у своїх щоденниках (1654-1656 р.р.) ще Павло Халебський (книга «Україна – земля козаків»), секретар патріарха антіохійського Макарія пише: «Вирушивши з Трипілля в суботу, 24 червня, ми проїхали одну милю й прибули до великого торгового міста, яке називається Обуховом, також з високим укріпленням. У ньому дві церкви: одна в честь Воскресіння Господнього, друга – Святого Михайла». Тобто за Халебським, церква існувала задовго до виділення цієї території київському генерал-губернатору М.М.Бердяєву. Ймовірно, генерал вже розбудував або відновив уже існуючу до нього церкву в центрі Обухова. Як пише у своєму дослідженні Володимир Перерва, у ХVІІІ ст. це була типова трикупольна дубова споруда, з невисоким різьбленим іконостасом. В жертовнику – велика срібна чаша для причащання. Освітлювалося приміщення церкви панікадилом. Гарними були і храмові хоругви. Церква мала широкий вибір священицьких риз, розкішною була і церковна бібліотека, де крім богослужбових книг, були видання з медицини і сільського господарства. Церква була окрасою містечка, але у 1809 р. вона згоріла. Причиною пожежі стала незагашена свічка прихожанки Євфимії Полегенької, яка заховала її після служби за ікону. Тоді в Російській імперії діяв суворий закон: якщо миряни не вберегли дерев`яну церкву від пожежі, то мусіли будувати кам`яну. Обухівцям це було не під силу. Але так як частина містечка, де стояла церква, належала генералу Миколі Михайловичу Бердяєву, то саме він взявся за побудову кам`яного храму. Долучилися до нього і обухівці: імена жертводавців записувалися до «прохальної» книги для вічного поминання у новозбудованій церкві. Очолював збір церковний староста Матвій Киянченко. 9 червня 1816 р. обухівський благочинний о.Іоанн Галинський відрапортував про урочисте закладення нового храму. За один…
Детальніше ...

КОРОВАЮ-РАЮ, Я ТЕБЕ ВИБИРАЮ

Великого резонансу набувають публікації в нашій газеті колишніх весільних знімків, на яких обухівці пізнають своїх рідних, близьких, знайомих. Читачі щиро перейнялися цією темою, полинули у спогади, а руки потяглися до сімейних альбомів. Крім схвальних відгуків, які отримує ініціатор і автор цих досліджень і публікацій письменниця Наталя Любиченко, обухівці масово почали нести світлини своїх батьків, родичів, щоб і вони з’явилися на сторінках газети. Як ділиться Наталя Василівна, бажанням узнати, дослідити життя своїх ще недалеких предків запалюються все більше наших читачів. Ці позитивні тенденції радують і письменницю, і краєзнавців, адже їм відкривається обшир несправедливо напівзабутої минувшими обухівських родів, які віками живуть на цій землі. Деякі наші читачі відгукуються на ці публікації своїми письмовими спогадами, а то й віршами. Сьогодні пропонуємо один з них. ОБУХІВСЬКІ МАДОННИ Стоять обухівські мадонни У вишиваних сорочках І у віночках яро-барвінкових – Тримають небо на своїх плечах. Лице у кожної – ну, хоч води напийся, В вінку-короні – царська голова. І душі в них – як чистая криниця, Своїх родів неспивана вода. А скільки віри в пароньку обрану, Коли минають батьківський поріг! Бо є вінок весільний і сорочка вишивана – Нового роду вічний оберіг. І скільки їм зозулі накували У парі з милим на землі прожить – Вінок восковий і сорочку вишивану Своїм вже дітям наказали: «Завжди бережіть!» Ідуть у вічність із Обухова Мадонни, На фото залишаючи свій слід. Сорочку вишиту, барвисте щастя – свій вінок восковий Під рушничком обухівським вручають Онукам Рідним Доносить. З.З., м.Обухів Сценарій обухівського весілля – це цілий пласт нетлінного народного звичаю, зокрема пісенної культури. Подаємо фрагменти весілля у запису мешканки Обухова Говорун (в дівоцтві Красовської) Віри Тимофіївни. Вона розпочинає опис весільного обряду з випікання короваю. Раніше коровай пекли в суботу, пише вона і пояснює послідовність обряду: п’ятниця – починальниця, а субота – коровайниця, а неділя – розмай косу, понеділок – заплети косу, а вівторок – розбий бочка, а в середу –роз’їздочка. Під час випікання короваю співалися такі пісні: *Ой піч наша на сохах, А діжа наша – на руках. Пече наша пече, Хто ж нам коровай спече? *Та й ніхто не взнає, Що в нашому короваї є: Із трьох млинів та мучиченька, Із трьох…
Детальніше ...

Урочисте нагородження переможців Конкурсу "Побачити світ очима дитини"

Ось і відбулась церемонія нагородження переможців літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини», який започатковано Громадською Організацією «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» в 2016 році. Цю Організацію очолює відомий в місті меценат, підприємець Ігор Васильович Лавренюк. Конкурс вже другий рік успішно проходить в нашому місті та стає популярним серед дітей. Про це свідчить зростаюча кількість учасників. Тішить те, що деякі переможці минулорічного Конкурсу стали вже студентами престижних вузів України, інші і далі успішно реалізуються та розвивають свої творчі сили. Вже стає традицією, що Конкурс «Побачити світ очима дитини» покликаний не лише відкрити таланти Обухівщини, а внести краплинку добра в долі людей, які потрапили в скрутне становище. За ініціативи батьків учасників Конкурсу, як і рік тому 19 квітня, в цьому ж залі, було проведено виставку конкурсних робіт та благодійний аукціон робіт юних художників. Тож всі кошти, які зібрали, будуть розділені між тими, хто їх нагально потребує: Андрущенко Богданка Метелиця Іван Олефіренко Людмила Григорівна Кондратюк Іринка Ще одна визначна подія нашого заходу: презентація третього випуску книги «Обухівський ярмарок народної творчості 2018 року», де подані твори переможців та відзначених дитячого Конкурсу «Побачити світ очима дитини», а також найяскравіші літературно-мистецькі проекти цього року. Відкрив церемонію нагородження меценат, відомий в місті підприємець, Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Васильович Лавренюк, він привітав учасників і запросив на сцену почесне журі Конкурсу: Наталя Василівна Любиченко – письменниця, член Національної спілки письменників України, голова журі літературного етапу Конкурсу «Побачити світ очима дитини». Лариса Валентинівна Рябченко – художниця, викладач Дитячої школи мистецтв, голова журі художнього етапу Конкурсу «Побачити світ очима дитини». Олена Василівна Артюшенко – редактор, упорядник видання «Обухівський ярмарок народної творчості», старший науковий співробітник музею-садиби Андрія Малищка. Тетяна Василівна Лемешко – українська поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України. Олена Георгіївна Діасамідзе – художниця, активіст та громадський діяч. Валерій Васильович Кравцов – член правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», директор ПРаТ «Обухівське АТП13238». Оксана Василівна Гордієнко – вчитель української мови та літератури навчально-виховного комплексу «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5» Обухівської міської ради Київської області. Тамара Аркадіївна Ставнійчук – екскурсовод-історик, член Ліги екскурсоводів міста Києва. Сергій Петрович Кіянченко –…
Детальніше ...

З ВЕЛИКОДНЕМ!!!

З радісним святом Великодня, шановні обухівці! Світле Христове Воскресіння – це символ весняного відродження природи і всього найкращого в людині, торжество вселенської справедливості і безперечної перемоги добра над злом, це дар Божий жити серед краси Господнього світу. Це свято нагадує нам про споконвічне призначення людини: плекати землю, ростити дітей, ділитися з ближнім добром і любов’ю, дбати про чистоту душі, яка є частинкою Творця. А жертовний приклад служіння людям Сина Божого вчить нас мудрості і милосердю, надихає на щиру працю в ім’я свого народу, своєї громади, майбутнього наших дітей. Нехай це свято окриляє нас на благі справи і перемоги над усіма негараздами, нехай зло обминає усі домівки, а успіхи і щастя будуть нашими постійними супутниками. Миру Україні і спокою в наших душах. Христос Воскрес! Вокресне й Україна! Ігор ЛАВРЕНЮК, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

Лист від учасниці конкурсу "Побачити світ очима дитини"

Вже вдруге я приймаю участь у конкурсі «Побачити світ очима дитини». Це справді цікавий досвід. З самого початку хочеться подякувати громадській організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» за можливість проявити себе у різних творчих напрямках. Кожна зустріч з організаторами – схожа на свято. Всі мають гарний настрій, сповнені емоцій та щирості. І ось ця мить… Журі оголошує результати. Оплески, посмішки та веселий сміх. Батьки радіють першим перемогам їхніх дітей. Конкурс складається з двох етапів. Перша частина починається восени. Юні літератори пишуть свої роботи на вільну тему. Після оголошення результатів у дію вступає другий етап – художній. Молоді любителі пензля ілюструють твори, які журі визнало найкращими. Урочисте нагородження переможців відбувається весною. Як і в минулому році у конкурсі приймали участь багато талановитих школярів. Підсумки цьогорічного літературного етапу оцінювало шановне журі в складі якого були: член Національної спілки письменників України, письменниця та громадська діячка Наталія Любиченко – як голова журі, вчителька української мови та літератури НВК №5 Оксана Гордієнко, директор ПрАТ «Обухівське АТП 13238» Валерій Кравцов, член Правління «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ірина Ткаченко, старший науковий працівник та громадська діячка Олена Артюшенко, поетеса та член національної спілки письменників України Тетяна Лемешко та екскурсовод-історик, член Ліги екскурсоводів міста Києва Ставнійчук Тамара. Всі учасники конкурсу написали чудові твори, які з захопленням хочеться читати знову і знову! Особливо мені сподобались роботи Вероніки Лисенко «Обухівський вальс», Владислава Левченко «Вечірня музика природи», Анни Хіміч «Доброго ранку, Україно» та Ольги Левченко «Мить не повернути». Усі твори сповнені особистими почуттями дітей. Їх переживання, думки, ідеї та мрії. Читаючи їх, ви ніби поринаєте разом з ними у мандрівку їхньою душею. І ось нещодавно було підбито підсумки художнього етапу конкурсу. Головою журі була відома художниця та гарний педагог Лариса Рябченко, а серед членів журі були громадська діячка та художниця Олена Діасамідзе, директор ПрАТ «Обухівське АТП 13238» Валерій Кравцов, член Правління та керівник апарату Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ірина Ткаченко, громадська діячка та науковий працівник Олена Артюшенко, керівник художньої студії «Охра» Сергій Кіяченко та художниця і майстриня з розпису по тканині Тетяна Апостол. Переможцям та відзначеним було вручено грамоти, подяки та подарунки у вигляді книги нашого земляка та всесвітньо відомого поета Андрія Малишка. Найбільше мені…
Детальніше ...

ІV з'їзд Громадської організації "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА"

Шановна громада! Дякую за підтримку і співпрацю, а також за можливість коротко проаналізувати нашу діяльність від попереднього – третього – з`їзду, який відбувся рік тому і підбити основні підсумки. Найперше зазначу, що діяльність нашої організації стає все помітнішою і значимішою, набуває все більших масштабів. Збільшується не тільки кількість заходів і проектів, а й зростає кількість їх учасників. Як ви знаєте, основна наша увага спрямована на підростаюче покоління. Наймасовішим нашим заходом є повчальні майстер-класи, які користуються великою популярністю у школярів нашого міста. Чисельність дітей, присутніх на майстер-класах, стає все більшою. Якщо в минулому році до нас приходило майже 2 тисячі дітей, то в цьому році ця цифра сягнула двох з половиною тисяч дітей. Великим нашим здобутком є те, що на майстер-класи почали ходити з дітьми не лише вчителі, а й батьки. Це дуже приємно, що батьки цікавляться, чим займаються їхні діти і разом з ними прагнуть долучитися до чогось нового і прогресивного. Дуже тішить, що дітки виростають на наших очах. Коли ми починали практикувати проведення майстер-класів, то деякі з них були в першому класі. Зараз ці діти вже в четвертому класі, вони справніші, розумніші. Ось нещодавно у нас завершилися традиційні весняні майстер-класи, на яких діти власноруч готували подарунки для своїх мам – ведмедиків з полотенець. На Новий рік Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» запросила обухівський дітей не лише безкоштовно переглянути виставу, а й взяти в ній участь. Готували вистави юні і дорослі артисти районного центру культури і дозвілля, їхня творчість проклала світлу стежку до сердець глядачів. Діти отримали задоволення від захоплюючої вистави і солодких подарунків. А ще кожному в руки потрапила унікальна книжечка дитячих віршів Андрія Малишка «Вечори, як сиві котики», яка побачила світ до 105-річниці з дня народження нашого поета-земляка завдяки фінансовій підтримці нашої організації. Це стало ще одним підтвердженням, що книга сама по собі є, була і буде найкращим подарунком. Зазначу, що дитячі вірші поета окремою збіркою з часів незалежності України не виходили друком. Колективна кропітка робота над виданням увінчалася успіхом – книга вдалася яскравою і привабливою. Помітним явищем у літературно-мистецькому житті нашого міста стало започаткування і проведення щорічного Конкурсу «Побачити світ очима дитини». Він спонукав обухівських дітей не тільки…
Детальніше ...

ВІТАННЯ ДО ЖІНОЧОГО СВЯТА!

Без жінки неможливо уявити наш світ. У ній втілено найкраще, що надбало людство за тисячі років. Вона робить його добрішим, милосерднішим, красивішим. Вона – кохана і мати, дочка і сестра, вірна помічниця і натхненниця у творчості. Своє головне призначення – давати нове життя – вона наповнює любов’ю і теплом, жертовно віддаючи сім’ї і дітям свою молодість, красу і талант. Вона завжди – осереддя всіх суспільних процесів, бо відповідальна не тільки за родину, а й за країну і свій народ. Тому даруймо нашим милим жінкам увагу, любов і квіти – щодня, не зважаючи на календар. Зробімо їх життя світлим і щасливим, сповненим кохання та радості. Від щирого серця вітаю всіх наших красунь і розумниць з весною, з початком розквіту всього, що є найкращого в нашому житті. Будьте щасливі в родинах, у трудових колективах, у товаристві однодумців, у нашій країні. Ігор ЛАВРЕНЮК
Детальніше ...

Весняні майстер-класи для членів ГО

Завжди приємно робити когось щасливим і сьогодні нам випала така нагода. Наближається жіноче свято, і до нас завітали члени громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» на весняний майстер-клас. Вечір пройшов у веселій і дружній атмосфері з приємним чаювання. Ми із задоволенням приймаємо у себе гостей і щиро радіємо, подарувавши позитивні моменти.
Детальніше ...

Ой у лузі калина білим цвітом зацвіла…

Шлюб в житті кожної людини займає чи не центральне місце на рівні з народженням і відходом в інші світи. До цієї відповідальної події готувалися в родині і дівчата і хлопці з самого малечку. Особливо дівчатка, які біля мами, бабусі набиралися практичних навичок і мудрості, щоб стати у майбутньому нареченою та ще й найкращою, а потім - господинею. Весілля в громаді – то радісні турботи не тільки родини, а й сусідів, подруг, у кожного були свої обов’язки і ролі. Навколо моменту шлюбування віками формувалися правила співжиття не тільки подружжя, а й між сватами і родами. Чому ми повертаємося раз-по-раз до тих весіль, до незабутніх світлин з відкритими чистими обличчями наших мам, бабусь? За ними – наша минувшина, наше родове коріння, цінний досвід і світла печаль… Весільні пісні величали молодих, вихваляючи їх вроду, вдачу і щире кохання, бажали молодій парі щасливого і заможного життя, розповідали про хід самого весілля (прибирання молодої, вінкоплетини, випікання короваю і т.д.) і почуття, які хвилювали його учасників, - жаль молодої за дівочою волею, тривожні гадки про невідоме майбутнє, про лиху свекруху, сум осиротілих батьків, що віддали дочку в чужу сім’ю і т.д. ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ, НАСПІВАНІ МАРІЄЮ ТИХОНІВНОЮ ПОБІГАЙ Марія Тихонівна Побігай (дівоче Саченко) народилася 5 травня 1916 р. Закінчила лише перший клас, в голодомор полола буряки, працювала в наймах і на фабриці. Разом з чоловіком ковалем Яковом Петровичем виростили четверо дітей. Добре пам’ятає усі події свого непростого життя, не забулися їй і весільні пісні, які вона на прохання близьких наспівує. Ось деякі з них. Як у нареченої батько вже помер, то вона ходила на кладовище просити в нього поради: Прийди, прийди, мій батеньку Хоч раз до мене, Дай мені порядочок, бідній сироті. Ой кланяйся, дитя моє, тіткам та дядькам, Хай дають порядок, як своїм діткам. Як в’ють вільце: Летів горностай через сад Та ронив пір’ячко на весь сад. Ой збирайте дружечки пір’ячко, Зів’їмо ми Олечці вілечко. А ми тобі, Олечко, вілечко звели З високого дерева ялини, З червоної калини, З хрещатого барвіночку І запашного васильочку. Як наречена вела дружок у суботу до свекрухи: Низом качки пливуть, А горою дружечки йдуть. Попереду Олечка йде, Сімсот дружок веде. Сімсот ще…
Детальніше ...

РАДУЙСЯ, ОБУХІВ, НОВИЙ ХОР НАРОДИВСЯ!

Цей молодіжний хоровий колектив створився всього три місяці тому. Зібралися в ньому хлопці і дівчата, які не уявляють свого життя без співу. Це єдиний в нашому краї академічний хоровий колектив. Назвали його «UnoTre», що з італійської означає дві цифри – 1 і 3, разом – число 13. Бо за музичними канонами, співаки з тринадцяти років вже мають право співати у дорослому хорі. Ось тих, кому «за тринадцять», об’єднала навколо себе досвідчений художній керівник Анна Мельніченко. За її плечима – перемога минулого літа в міжнародному конкурсі в Італії разом з дитячим хором школи мистецтв Обухова «Золотий ключик». Вона зауважує, що в її родині не бояться числа 13, бо воно приносить удачу. Аня сподівається, що і у новонародженого дорослого хору буде щаслива доля. Кістяком хору став ще один колектив молодої маестро – вже відомий у місті квартет «Інтермеццо» у складі Ярослави Кириченко, Оксани Голубенко, подружжя Анни та Олександра Мельніченко. У хорі співати зголосилися також хлопці і дівчата, більшість яких закінчили музичну школу, але любов до музики залишилася у них у серці назавжди. Колектив під своє крило запросило громадське об’єднання «Творча спадщина», яке очолює небайдужа до мистецтва художниця Ольга Матвійчук. За два місяці була підготовлена різдвяна програма з колядок і щедрівок. Дебют відбувся у затишній залі дитсадка «Світлячок», куди їх запросили волонтери ГО «Материнське серце» на різдвяні вечорниці під назвою «Радуйся, земле, ясен світ народився!». Незабаром хор «UnoTre» взяв участь у фестивалі «Різдвяні переспіви» в Козині. А на Тетянин день 25 січня хористи запросили своїх шанувальників до великої зали ресторану «Золотий фазан». Концертну програму невмирущими колядками розпочав квартет «Інтермеццо». Їх естафету підхопив хор, представивши каскад різдвяних народних шедеврів. Особливою родзинкою став виступ дитячого колективу «UnoTre Kids» («кіндери» дорослого хору), які своєю безпосередністю і завзяттям відразу підкорили слухачів. Вигуками «Браво!», «Молодці!» нагороджувався кожен твір молодого колективу, а збуджено радісна Аня пригортала до себе подаровані вдячними слухачами квіти. Я безмежно щаслива, що наш спів подобається слухачам, - сказала вона. - А за можливість виступити перед шанувальниками хорового співу ми вдячні господині закладу «Золотий фазан» Лалі Давітідзе. Вміло вів нашу програму фахівець своєї справи Євген Гапоненко. Оживив рухами наші твори хореограф Олександр Нечитайло. Велику частину підготовки програми…
Детальніше ...

Світлана Чаплінська: «БОРОТИСЯ, ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ТА ВЛАДА, ЯКА ГІДНА НАРОДУ»

Минає четвертий рік після Майдану. Пройшло досить часу не тільки для розслідування вбивств мирних мітингувальників, а й для осмислення того, що з нами відбулося за ці чотири роки. Але час поставив більше запитань, ніж дав відповідей. Мільйонам українців нема відповіді на прості запитання: хто давав накази розстрілювати, чому знищені основні докази, чому не покарано жодного вбивцю? А як чекають цієї відповіді родини загиблих майданівців! Чекають і не отримують. Вже чотири роки. Своїми думками ділиться дружина Героя Небесної Сотні Володимира Чаплінського Світлана. Я спілкуюся з родинами загиблих майданівців. У кожного з них душа не перестала боліти, вона кричить: «За що віддали життя ці світлі люди – наші сини, чоловіки, батьки?» Вони ж тому й пішли на Майдан, бо їм остогидло жити в країні з владою зі злодійськими поняттями. Пішли, бо хотіли змін у рідній країні, вірили, що зло обов’язково буде покаране. І скажіть, як тепер дивитися рідним на те, що коїться в країні? На це беззаконня, безкарність, корупцію, на цю безкінечну війну. Якби хоч одного можновладця дитина була на війні, олігархи б давно її закінчили – у них для цього є кошти, вплив, влада. А так не в їхню хату приходить горе. Горе приходить в домівки простих людей. І воно не припиняється. Щодня це горе заходить то в ту, то іншу родину. Виходить так: горе – народу, прибутки – олігархам. За це загинула Небесна Сотня? За це гинуть і калічаться тисячі українців на сході? Про те, як іде слідство у справі Майдану, як ми чотири роки їздимо на ті виснажливі засідання, які приниження відчуваємо – це тема для окремої розмови. Нас, родини розстріляних на Майдані, помічають і показово вшановують на річниці цих кривавих подій. Кличуть на різні зустрічі, засідання. Все менше там щирості, розуміння, співчуття. Та нам те співчуття і не потрібне. Єдине, що потрібне нам від влади – виконати ті обіцянки, які наші політичні лідери давали над домовинами майданівців у лютому 2014-го. Адже жодна з обіцянок не виконана. А значить, справа майданівців не завершена. Її завершувати треба нам – тим, кому болить втрата Небесної Сотні, кому небайдуже майбутнє нашої держави. Не зупинятися, не опускати голову, не боятися, адже майданівці не побоялися…
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм