ПРО ПОЧАТКИ МЕДИЦИНИ В ОБУХОВІ

З давніх-давен Обухів відомий народною медициною. Її знавцями були цілі династії. За переказами старожилів, знахарями були представники родів Усів, Щербаків, Оленченків, Старуків. За спогадами старожительки Обухова Щербак Надії Трохимівни (1906 р.н.), її дід Микита знався на травах, відав секретами збирання і лікування травами. Збирання трав було цілою наукою. Наприклад, збирали трави тільки у певні дні, сушили і зберігали в тіні. Але поступово з’являлися на Обухівщині й лікарі. Ще з початку ХІХ ст. була відома династія Бермантів. Вони вели свою лікарську практику в Обухові, Германівці, Трипіллі. У кінці ХІХ ст. в Обухівську волость було призначено земського лікаря на прізвище Долінський. Ніхто зі старожилів не пам’ятає його імені. Але обухівці його дуже шанували. До нього за допомогою приїжджали жителі Копачева, Гудимівки і багатьох навколишніх сіл. Селянами Обухова було побудовано і першу Обухівську лікарню. Вона знаходилася на території першої школи ім.А.Малишка. Це було двоповерхове приміщення. В одній частині проживав лікар, в іншій вівся прийом хворих. Як розповідали старожили, Долінський умів усе: і зуб вирве, і око полікує, і пологи прийме. Він був небайдужий і до грамотності обухівських дітей. Оскільки на весь Обухів була тільки одна школа (теперішня друга школа), а дітей було багато, то Долінський організовує похід селян до Києва з проханням про спорудження ще однієї школи. На сходці села було вирішено побудувати її в центрі - недалеко від лікарні і церкви. Так в 1913 році земством будується школа, яка згодом називається першою, а потім – ім. А. Малишка. Долінський займався також і збиранням книг. Тому учні, йдучи до школи, спочатку приходили до лікаря взяти книгу. Потім ці книги були передані до шкільної бібліотеки. Під час революції діяв військово-медичний шпиталь. Знаходився він у старенькій хаті в районі сучасної вулиці Гоголя. Тамтешні лікарі допомагали місцевим жителям. Робили навіть операції. З 1920-х років в Обухові не було постійних лікарів. Час від часу присилали фельдшерів. Але чомусь в Обухові вони не затримувалися. В 1930-х роках в Обухів приїхав лікар Романенко. Було відкрито медпункт в хаті колишнього «куркуля» Федора Гнипа (теперішня вулиця Трипільська). Приблизно в цей період напроти школи в центрі села починають будувати лікарню, приміщення якої проіснувало до 1964 року. Надія Науменко, краєзнавець, Попова гора
Детальніше ...

СТАВАЛИ НА ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК ТРИ ПОКОЛІННЯ МИРОНЕНКІВ

Хай воно не золоте, але серцю дороге, каже народна мудрість. Серед усього дорогого українському серцю – народний вишиваний одяг. Найкращий берегли на найважливіші події, найперше – на весілля. З часом змінюється мода, але народний одяг притягує своєю неповторною красою і зрозумілістю. І в сучасної людини не зникає душевна потреба доторкнутися до незвіданої таїни маминих рушників, бабусиних сорочок, саморобних квітів з віночка. Приємне диво, що у багатьох обухівських родинах збереглися безцінні світлини своїх родичів у традиційному вишитому одязі. Як от у родини Мироненків. Милуймося разом.
Детальніше ...

СТАРОДАВНІЙ ЧЕРНІГІВ

Ось вже і літо в розпалі, а разом з ним почались захопливі поїздки за підтримки відомого в місті підприємця і мецената Ігоря Васильовича Лавренюка. Цього разу поїздка була в місто Чернігів де ми відвідали багато пам’яток історії. Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, у місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контроля над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи його територія була найзручнішим місцем для оселення людей. Вже в середині ХVІІІ ст. територія колишнього Дитинця була щільно забудована житловими та адміністративними будівлями. Тут здіймалися величезні храми, знаходився базар, а також кладовище. У 90-х роках зводиться житлова споруда-мурований будинок полковника Якова Лизогуба. Полковник був героєм штурму турецької фортеці Азов в 1696 р. та фінансував будівництво Катерининської церкви на пошану загиблим при облозі козакам. Крім того, у кінці ХVІІІ ст. поряд з Борисоглібськом собором будується мурована монастирська трапезна, над якою в 1700-02 рр. зводиться двох’ярусна башта з дзвіницею і церквою Іоанна Богослова. Так був заснований чернігівський Колегіум. Споруда цікава як своєю архітектурно-просторовою композицією, скульптурним декором, плануванням, так і історією спорудження, оскільки це був перший учбовий середній заклад на Лівобережній Україні. Колегіум з’явився завдяки зусиллям вихованців Києво-Могилянського Колегіуму архієпископів Чернігова Л.Барановича й І.Максимовича, а також фінансовій підтримці гетьмана І.Мазепи. Заклад, де викладали мови та природничі науки, був всестановим та багатонаціональним. Проіснувавши з 1700 до 1786 р., дав багато освічених людей, зокрема, відомих медиків ХVІІІ ст. У 1786 р. був реорганізований в духовну семінарію. Поступово грізні і бурхливі часи війн та походів відійшли в минуле. Необхідність в утриманні фортеці зникла і її було реорганізовано в 1799 р. Гарнізон розформовано, укріплення знесені, озброєння майже повністю вивезено. Натомість залишилися гармати на Цитаделі, що й досі охороняють старовинне місто, та пам’ять про славетне й героїчне минуле наших пращурів. Спасо-Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені. Антонієві печери в Чернігові — пам’ятка…
Детальніше ...

ВЕСІЛЬНІ ВІНОЧКИ ВІД БАБУСІ ОКСАНИ

З давніх давен одним з важливих атрибутів вбрання нареченої був вінок. За свідченням істориків, вінки в Київській Русі плели ще з дохристиянських часів. Пізніше вінок був візитівкою нареченої і її роду. Символічним було плетіння кожної квітки. Обов’язково були квіти маку, волошок, тмину, рути, барвінку, любистку. Влітку вінки плели з живих квітів, а в холодну пору – із засушених. Пізніше почали плести з паперових. Це було ціле мистецтво, яким займалися жінки-рукодільниці. Про одну з таких поведу мову. Це Шевченко Оксана або просто баба Оксана. Проживала вона на Поляні, а останні роки жила на Поповій горі в хаті своєї внучки Заїць (Козаченко) Марії Семенівни. Баба Оксана була справжньою майстринею. Її хата була заквітчана різнобарвними квіточками, які потім перетворювалися у весільні вінки. Пам’ятаю, як ми, куткові дівчатка, раділи з того, що баба Оксана подарувала нам ці квіточки. Як згадують її внучки, Марія Семенівна і Ольга Семенівна, бабині вінки знав не тільки Обухів, а й навколишні села. Її руками зроблені сотні вінків для наречених. Починала свою роботу із закупу матеріалів. Їхала вона до Києва на ринки, купувала там фарби, дріт, парафін, папір. З білого цигаркового паперу вирізала пелюстки. Дуже любили ми, коли бабуся розводила фарбу і кожна квіточка набувала певного кольору. Висушувала їх на сонці. Потім кожну пелюсточку вмокала у розплавлений парафін – для блиску. Особливістю бухівських вінків було те, що посередині впліталася червона стрічка. Ця стрічка пришивалася на одяг молодому. В Яцьках були великі ярмарки кожної неділі. Готові вінки бабуся складала у кошик, а щоб довезти їх, часто брала у помічники нас. Нам це було святом. Вирушали ми в суботу вранці і пішки добиралися до села. Ночували в людей, які жили біля базару. І от починалася торгівля. Нав’язавши на коромисло вінки, ми торгували і чекали, коли ж то закінчиться торгівля. Як винагороду, бабуся купувала нам різні смаколики. І ми, щасливі, поверталися додому. Отакою була наша бабуня Оксана. Виготовляла вона також і букетики «анютиних глазок» для прикрашання в хаті. Надія Науменко, краєзнавець, Попова гора
Детальніше ...

ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ ОБУХІВСЬКОГО АВТОПІДПРИЄМСТВА: РОКИ І ДОЛІ

Історія цього одного з найстаріших підприємств краю розпочалася 15 травня 1938 року на двох гектарах території без твердого покриття, з сараєм без опалення, з трьома оглядовими канавами, 44 автомобілями ЗІС-5 та ГАЗ «АА» (полуторка). Колектив пройшов випробування війною, відбудовою народного господарства, різними реформуваннями і зумів вистояти, більше того - вийти на передові позиції в галузі. Через підприємство перейшли тисячі місцевого люду. І кожен тут знаходив не тільки заробіток, визнання, а й мав щирі стосунки з колегами, незабутні і пам’ятні сторінки в біографії. Працювати в автопарку на ті часи було почесно і престижно. Про підприємство і його людей діляться сьогодні спогадами ті, хто безпосередньо причетні до цього колективу. ЧОРНОБИЛЕМ ОБПАЛЕНІ 367 ДОЛЬ АВТОМОБІЛІСТІВ У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь 367 працівників автопарку, які у перші дні радіаційного лиха відбули до Прип’яті і Чорнобиля на допомогу їх жителям. За активну участь у ліквідації наслідків аварії державними нагородами відзначені: Чоботарьов Володимир Мефодійович, Третяченко Дмитро Васильович – орденом Трудового Червоного прапора; Побігай Андрій Симонович – медаллю «За трудову доблесть»; Плюта Володимир Григорович, Брайко Микола Костянтинович, Кравцов Валерій Васильович – Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. СПИСОК водіїв автобусів Обухівського АТП 31036, які були направлені 27.04.1986 р. в м.Прип'ять для евакуації населення (наказ №10 від 27.04.1986 р.) Калашников В.В., Присяжний М.І., Чирикал В.М., Гуцуляк В.С., Качай А.А., Жук І.І., Брайко М.К., Здоренко В.Л., Марчило М.Д., Чирикал О.В., Скорина П.М., Савченко В.І., Плиско В.Г., Марташов О.Й., Копчекчі І.І., Палієнко І.В., Цибка Г.Я., Середюк М.В., Омельченко В.Т., Приходько А.П., Нога П.Ф., Лашкул С.П., Побігай А.С. Форноляк І.І., Бондаренко М.М., Щербак В.Л., Карамаш П.П., Возний П.Ф., Антонюк А.Д., Гнип М.Я., Радченко І.М., Яценко П.І. Назаренко М.М., Божок В.Г., Клименко І.Ю., Сябренко Ю.М., Кабанець В.П., Хайлак М.Л., Валуєв В.С., Романенко М.І., Роговий В.Л., Сушко М.В., Гусєв А.І., Тре­тяк В.В., Шульга М.С., Михайлюк Г.В., Гайдар В.С., Друзенко М.Г., Скидченко В.П., Писаренко М.П., Прис Ю.А., Лисенко В.М., Здоренко В.П., Пилипець В.М., Корчовий М.К., Назаренко М.І., Шолуденко О.В., Кабанець П.В., Килинчук П.В., Калита П.Л., Іщенко А.І., Немилостивий С.М., Іщенко М.Г., Єременко О.Я. – всього 65 осіб. Валерій Кравцов, директор ПРАТ «Обухівське автопідприємство 13238»: Мені випала велика честь очолювати колектив підприємства з 1977…
Детальніше ...

З Днем журналіста!

Нещодавно в Україні відзначали день журналіста, свято тих, хто обрав нелегку та надзвичайно відповідальну справу – день за днем занурюватись у вир подій, першими дізнаватися про їх перебіг і створювати об'єктивну картину нашого життя. Висока професійність, глибока аналітичність, об’єктивність та оперативність висвітлення проблем і подій – це те, що завжди притаманне журналістам нашого краю. В цей день ГО "Народна Рада Обухова" на чолі з Ігорем Лавренюком з великим задоволенням вітали журналіста, краєзнавця, постійного члена журі дитячого літературно-художнього конкурсу "Побачити світ очима дитини", наукового працівника Обухівського музею-садиби А.Малишка Олену Артюшенко. Нехай Ваша робота ніколи не перетворюється на рутинне ремесло і завжди супроводжується творчими злетами, пошуками та цікавими знахідками! Невичерпної енергії для втілення у життя всіх задумів, планів і мрій, добрих і позитивних новин, сили духу, натхнення, гострого пера, міцного здоров’я та творчих успіхів!
Детальніше ...

РОЗВИТОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ – ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»

Першого червня, якраз під кінець навчального року, ми відзначаємо міжнародний День захисту дітей. Але цивілізоване суспільство, відповідальна громада чи родина дбають про підростаюче покоління щоденно і всебічно, адже діти, їх освіта і виховання стоять на першому місці серед усіх інших турбот і завдань. Розвитку творчих здібностей обухівських дітей приділяє головну увагу і Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», Правління якої очолює відомий у місті підприємець і меценат Ігор Лавренюк. За неповні три роки діяльності організація започаткувала і успішно здійснює кілька проектів, спрямованих на підтримку дитячих талантів. Про це й розповідає Ігор Васильович. - Ми з самого початку вибрали пріоритети у діяльності Громадської Організації. Найперше, це був напрямок, пов’язаний із різноманітними аспектами розвитку дитини і її творчих нахилів. Так нами були започатковані масові майстер-класи з виготовлення різних красивих і необхідних речей, подарунків. Тисячі дітей побували у нас на цих навчальних заходах. Крім зробленого своїми руками подарунку, діти вчаться самостійності – хоча б у підготовці подарунку до маминого свята. Вони переконуються, що для цього необов’язково просити гроші у своїх рідних. Потім разом з творчими людьми міста нами було засновано щорічний дитячий літературно-художній Конкурс Побачити світ очима дитини», який за два роки набув великого поширення. У ньому беруть участь все більше учнів різного віку. Щоб заохотити дітей розвивати свої творчі здібності, щоб гідно відзначити їх перший успіх, ми публікуємо твори переможців і відзначених у щорічному ілюстрованому альбомі. Тобто діти пересвідчуються на власному досвіді, що наполеглива праця, спрага до пізнання нового дають відчутні конкретні результати. Ще один аспект Конкурсу – аукціон художніх робіт, який не тільки вселяє у дітей упевненість у власних можливостях, у художній вартості своїх творів, а й розвиває почуття відповідальності за тих, хто поруч і хто потребує термінової допомоги. Для обухівських дітей минулого року до 105-ї річниці Андрія Малишка ми видали яскраву книжечку його дитячих віршів «Вечори, як сиві котики». Ця книжечка, безперечно, розширила знання дітей про творчість відомого поета-земляка, запалила в них цікавість до тих персонажів і явищ природи, які так талановито описав Андрій Малишко. Ми не стоїмо осторонь і від сучасних уподобань дітей і молоді, виступаючи спонсором фестивалів сучасного танцю, які організовує обухівський танцювальний клуб «Андеграунд». - Які ще заходи планує…
Детальніше ...

ПІДСУМКИ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО КОНКУРСУ – У ТРЕТЬОМУ ВИПУСКУ АЛЬБОМУ «ОБУХІВСЬКИЙ ЯРМАРОК НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ»

Ми вже писали про підбиття підсумків другого щорічного дитячого літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини», яке відбулося в урочистій обстановці 19 квітня цього року у великій залі районного центру культури і дозвілля. Шановній публіці були представлені переможці і відзначені Конкурсу, нагороджено їх подарунками і грошовими преміями. Вітали дітей Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лвренюк та члени журі Конкурсу. Тут же відбувся і благодійний аукціон з продажу дитячих малюнків. Усі надані для аукціону твори знайшли своїх шанувальників, а зібрані 27 342 гривні були порівно розділені і віддані родинам чотирьох обухівців, які потребують термінової лікарської допомоги. На тому вечорі було представлено і третій випуск літературно-художнього альбому «Обухівський ярмарок народної творчості», де розміщені твори переможців і відзначених Конкурсу. Це вже другий випуск альбому, присвячений дитячій творчості. У ньому почергово, за номінаціями знайшли місце короткі представлення номінантів з їх портретами, а також твори юних літераторів, а поруч – ілюстрації до них юних художників. Часто на один літературний твір припадає по кілька цікавих ілюстрацій – усі вони були опубліковані. Проілюстрували обухівські любителі олівця і пензля й по одному твору відомих письменників краю: Андрія Малишка, Тетяни Лемешко, Наталі Любиченко та Михайла Горлового. Для повноти палітри успіхів наших митців-земляків за останній рік у альбомі знайшли місце розповіді про вже традиційні творчі проекти Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», зокрема масштабні майстер-класи, широке відзначення 105-ї річниці Андрія Малишка з випуском книги його дитячих віршів під назвою «Вечори, як сиві котики», підтримка творчих проектів місцевих митців. Детальніше висвітлено вдалий дебют обухівських колекціонерів і волонтерів з показу традиційного українського вбрання. В альбомі розміщені розповіді та інтерв’ю з тими митцями нашого краю, які кожен у своєму жанрі активно працюють на розвиток українського національного мистецтва. Йдеться, наприклад, про майстриню народного традиційного одягу Тамару Федюк, художника Сергія Кіянченка, новостворений молодіжний хор «Уно Тре», студію сучасного танцю «Андеграунд», подружжя Наталі Клименко і Павла Мельника- Крисаченка, які на громадських засадах знімають дитячі мультики для вивчення української мови. Альбом видрукований великим форматом, у кольорі, на крейдяному папері - так, щоб і літературні твори і малюнки мали найкращий вигляд. Видання викликало зацікавлення не тільки в обухівських родин, чиї діти представлені в альбомі, а й у пересічних…
Детальніше ...

Сергій КІЯНЧЕНКО: «ВПІЙМАТИ МОМЕНТ НАРОДЖЕННЯ МИТЦЯ»

Прізвище Кіянченко – обухівське. Крім цілих родів з цим прізвищем, Обухів пишається двома своїми синами: відомим художником Георгієм Васильовичем та Героєм Радянського Союзу Миколою Степановичем. А нещодавно обухівська спільнота відкрила для себе ще одного представника цього поширеного прізвища – художника Сергія Кіянченка. Він народився сорок шість років тому в родині Віри Миколаївни і Петра Миколайовича Кіянченків, закінчив Київський художньо-промисловий технікум та відділення графіки Київського художнього інституту. Працює художником та дизайнером інтер’єру. Дізналися про нього через вихід двох дитячих книжечок, написаних і проілюстрованих ним. Привертає увагу його трепетна манера письма. Познайомилися з ним під час роботи журі художнього етапу конкурсу «Побачити світ очима дитини», до складу якого було цього року запрошено і Сергія Кіянченка. Розмова з ним про художні таланти, які народжуються в Обухові. Три роки тому я відкрив в Обухові художню студію «Охра», де разом з дружиною Оленою займаємось з дорослими та дітьми. Так от саме під час роботи з дітьми почали виникати ідеї сюжетів, які набували закінченої форми у вигляді картин. Додам, картин дуже не типових для моєї творчості, порівняно з тим, що я малював раніше. З часом до картин написалися мною і казкові історії. Історії для дітей, але з дорослим підтекстом. Я спробував у легкій гумористичній формі поговорити з дітьми про серйозні речі. Що з того вийшло, судити читача. До цієї теми спонукав і той факт, що в моїй родині росте двоє хлопчиків, разом з якими я дивлюся на світ їхніми очима. Згодом на столичному ярмарку «Книжковий арсенал» я запропонував кільком видавництвам свої вже ілюстровані оповідання. Зацікавилося ними видавництво «АртТЕК». Там розділили мої твори на три вікові категорії. У результаті минулого року вийшли книжечки «Цікаво… Ангели існують?» для наймолодших, «На площі» – для трохи старших, а третя – «Майстер ключів» для ще старших читачів незабаром побачить світ. – Це спроба пера і пензля у творчості для дітей. А що є у Вас для дорослого глядача і де можна ознайомитися з творами? – Я багато працював над створенням картин та інтер’єрів. Працював на замовлення: писав пейзажі, портрети, сюжетні та символічні картини. Найближчим часом планую зробити виставку своїх творів і частково представити свою творчість. У студії займається багато дітей. Усі вони…
Детальніше ...

АПОСТОЛ УКРАЇНСЬКОГО РЕЛІГІЙНО-НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

«Єдиний спосіб відновити в нашім народі силу свого рідного вільного життя, любов до своєї отчизни України — це згадати своїх предків, увійти з ними в духовне єднання, раз назавжди твердо і якісно зрозуміти „чиї ми діти“». Ці слова-заповіт належать Першому Митрополиту Української Автокефальної Православної Церкви (1921–1927рр.) Василю Липківському, цьому, за визначенням академіка А. Кримського, «апостолу українського релігійно-національного відродження». Відомо, що радянська влада усе зробила, щоб знищити віру в душах українців, а священиків, які не пішли на співпрацю з московською церквою, було репресовано і розстріляно. На світлині, розміщеній у минулому номері газети, серед місцевого священицтва, сидить і Василь Липківський (з сивою бородою). Його приїзд в Обухів до Бердяєвської церкви на престольне свято весняного Миколая був пов’язаний з місією утвердження української автокефальної церкви. Тоді, у 1920-х роках минулого століття, митрополит об’їздив більше 800 православних парафій. Він виголошував в одній з проповідей: «Щоб відродити нашу Церкву, щоб вдихнути в неї душу живу, ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади”. Митрополит Василь Липківський (1864— 1937) — одна із найбільш трагічних фігур у сучасний історії України, людина, яка стояла біля витоків творення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) і віддала за її становлення своє життя. Липківський очолював УАПЦ у 1921—1927 роки. Це були часи більшовицької окупації України та розгорнутого тотального владного терору, метою якого було фізичне винищення всіх інакодумців. До них належали також ті люди церкви, які не йшли на компроміси чи на співпрацю з органами. Василь Липківський народився 1864 року в селі Попудні Київської губернії (нині Черкаська обл.). Закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослів’я; через рік став священиком і був призначений настоятелем собору в місті Липівці Київської губернії. Невдовзі він став доглядачем церковних шкіл Липовецького повіту — по суті, організатором шкільної мережі в повіті. Вже в молоді роки Василь Липківський розумів несумісність таких понять, як українські православні, з одного боку, і російська церква — з іншого; він характеризував тогочасну роль Російської православної церкви в житті українського народу як «повну підлеглість державі російській і рабське виконання її завдань». Він завжди виступав проти безправності церковних громад, проти свавілля вищого духівництва та монастирів. Все це поступово утворило, за його словами, «величезне провалля між зовнішньою величністю й внутрішньою…
Детальніше ...

ТИТУЛ «МІС ОБУХІВЩИНА-2018» ОТРИМАЛА МАРИНА БАХМАЦЬКА

В Обухові нещодавно відбувся Конкурс краси «Міс Обухівщина-2018», в якому взяли участь дівчата з Обухова і району. Після кількох етапів змагання авторитетне журі визнало переможницею Марину Бахмацьку з Малої Вільшанки. Коронована Міс Обухівщина навчається в Київському механіко-технологічному коледжі, займалася в студії естрадно-циркового мистецтва при Обухівському районному центрі культури і дозвілля, а також закінчила школу моделей одного з найкращих модельних агенцій України. Отримуючи нагороди за перше місце, вона дякувала усім, хто її підтримував і допомагав, наголосивши, що одну із суконь їй допоміг придбати відомий підприємець і меценат Ігор Лавренюк, який вітає переможницю і бажає їй нових здобутків на ниві розвитку сучасного модельного мистецтва.
Детальніше ...

ЛІКИ ДЛЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

Нещодавно Товариство Червоного хреста України відзначило своє сторіччя. На рахунку Обухівської міськрайонної організації Товариства – допомога багатьом верствам населення, оперативне реагування на різні неординарні ситуації. Так як медики цієї організації супроводжують багато масових заходів, у тому числі і дитячих, то їм для цього необхідний перелік ліків для надання невідкладної долікарської допомоги. З цією потребою керівництво організації звернулося до відомого в місті мецената та підприємця Ігора Лавренюка. Він відгукнувся на прохання працівників Обухівської організації Червоного хреста, привітав працівників зі сторіччям товариства і надав фінансову допомогу на придбання необхідних препаратів, які завжди повинні лежати напоготові в реанімаційній сумці медиків: кровоспинні, знеболюючі, шини та інше. За вагомий внесок в утвердження ідеалів милосердя, гуманізму і доброчинності Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лавренюк був відзначений Подякою Обухівської міськрайонної організації. На знімку: голова Обухівської міськрайонної організації Товариства Червоного хреста України Галина Миколаївна Баукова із закупленими препаратами.
Детальніше ...

ЯК СТВОРЮВАЛАСЯ СИМВОЛІКА ОБУХОВА

Як відомо, нещодавно в черговий раз засідала конкурсна комісія міської ради з визначення проекту центральної площі Обухова і пам’ятника на ній. З проектів, представлених на позаминулому засіданні, залишилося небагато, бо кілька авторів зняли свої роботи з конкурсу. У результаті комісія проголосувала за проект обухівця Дмитра Рябченка, який представлено на сайті міської ради. Не буду аналізувати проект переможця – нехай роблять це фахівці. А вони, на жаль, не складали більшості в комісії. Тому хочу нагадати, як дев’ятнадцять років тому проходив конкурс зі створення символіки міста. Як фахово і відповідально поставилася тоді комісія до цього завдання. Ті, хто взяв участь в оголошеному в 1998 році конкурсі на створення герба, прапора і гімну Обухова, усвідомлювали, що випадковість, тимчасовість чи догода певній політичній системі у символіці неприпустима, навіть злочинна. Бо тоді, як стверджують мудрі книги й історичний досвід, людська громада збивається із визначеного Богом шляху і у поневіряннях блукає манівцями історії. Місту потрібна була така символіка, яка б співпала, була співзвучна тому вищому призначенню, яке відводиться йому у цьому світі. До журі конкурсу ввійшли відомі у місті краєзнавці і творчі люди: художниця Параска Коломийко, краєзнавець Юрій Домотенко, історик Богдан Мишко, депутат міської ради журналіст Олена Артюшенко. Очолив журі міський голова Володимир Мельник. Підсвідомо відчувалося, що символіка обов’язково повинна бути пов’язана з творчістю нашого земляка поета Андрія Малишка, «Пісня про рушник» якого стала пісенним символом українців в усіх світах сущих. Серед поданих проектів не було такої пропозиції. Але член комісії Параска Коломийко була переконана, що герб повинен виконати місцевий художник, якому близькі духовні витоки краю. Вона наполягла на продовженні конкурсу, а до участі у ньому долучилася випускниця Київської політехніки, праонука А.Малишка по старшому брату Сергію Ольга Сак. Вона й запропонувала кілька проектів, серед яких був і герб із стилізованим головним елементом обухівського рушника – Деревом Життя. Цей старовинний рушник висів на портретах батька і матері А.Малишка у музеї-садибі. На останнє засідання конкурсної комісії було запрошено художника, члена державної конкурсної комісії зі створення великого державного герба України, академіка Василя Перевальського. Після його кваліфікованого аналізу десяти кращих проектів гербів і прапорів міська конкурсна комісія більшістю голосів визнала переможцем проекти герба і прапора Ольги Сак, а гімн Обухова –…
Детальніше ...

ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ ПІДПРИЄМСТВА: РОКИ І ДОЛІ

Обухівське автопідприємство – одне з найстарших в нашому місті. За вісімдесят років через нього пройшли тисячі людей з Обухова й району. Різні періоди були в його історії, та колектив мужньо долав усі труднощі. З 2003 року доля звела мене і Скарлата Василя Васильовича з автопідприємством, що стало початком його поступового виходу зі складного становища. Я вдячний колективу за розуміння і продуктивну співпрацю, що позитивно позначається на економічних показниках, на іміджі підприємства в місті і районі. Водночас ми складаємо глибоку шану нашим попередникам, у тому числі і виходом фотоальбому пам’яті. Лавренюк Ігор Васильович, акціонер ПРАТ «ОБУХІВСЬКЕ АТП 13238» Фотоальбом з історії і життєпису працівників Обухівського автопідприємства 13238, присвячений його 80-річчю. Не чекати подяки за заслужене, Не чекати добра за добро, Не чекати повернення боргів, Але самому борги повертати… Народна мудрість Після виходу книги «Незабутні маршрути» постала потреба розширити кількість світлин у наступному виданні, щоб у цьому альбомі глянули на нас з тих далеких років побільше знайомих облич працівників підприємства. За активної участі багатьох обухівців, чиї долі пов’язані з автопарком, ми зібрали великий і різноманітний фотоматеріал про життя і самовіддану працю сотень людей. Вдалося віднайти навіть довоєнні світлини, на яких на нас дивляться ті перші автомобілісти, які стали фундаментом нашого підприємства. Як відомо, історія нашого автопарку розпочалася 15 травня 1938 року на двох гектарах території без твердого покриття, з сараєм без опалення з трьома оглядовими канавами, 44 автомобілями ЗІС-5 та ГАЗ «АА» (полуторка). Колектив пройшов випробування війною, відбудовою народного господарства, різними реформуваннями і зумів вистояти, більше того – вийти на передові позиції в галузі. Мені випала велика честь очолювати колектив підприємства з 1977 року протягом 37 років. У цей період відбулися найбурхливіші події в житті колективу: будівництво Трипільського промислового вузла, ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, авангардна роль нашого району у виробництві сільськогосподарської продукції (зернових та цукрових буряків) і наша найважливіша участь у перевезенні врожаю. 650 працюючих, 120 автобусів ЛАЗ, Ікарус, ЛіАЗ, 159 вантажних автомобілів ЗІЛ, КамАЗ, 8 легкових таксомоторів, три виробничі території з асфальтним покриттям, майстерні зі станочним парком, централізоване опалення виробничих приміщень, їдальня на 36 місць – усе це результат плідної роботи колективу підприємства, якого ми досягли на кінець 1980-х років.…
Детальніше ...

Вітаємо земляків!

Наш Обухів славиться сильними людьми, у тому числі і в силових видах спорту. Популярним останнім часом є пауерліфтинг, де сила поєднується із зовнішньою досконалістю спортсмена. Саме на таких засадах працюють тренери клубу «Power Hulk», де займаються багато хлопців і дівчат. 28 квітня майстер спорту Микола Масюткін та дебютантка Олена Маркова взяли участь у Відкритому чемпіонаті Європи федерації GPF, який відбувся в Києві. Обухівці не тільки зайняли перші місця, а й перемогли в абсолютній першості зі станової тяги, а Олена ще й виконала норматив майстра спорту. Готував чемпіонів тренер Дмитро Штуковецький. ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Голова Правління Ігор Лавренюк) вітає переможців та дякує клубу «Power Hulk» за довгу та плідну співпрацю.
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм