27 вересня 2016

«Який він многоликий і велелюдний цей ярмарок!»

Ярмарок - колоритне явище в нашому колись невеликому ярмарковому містечку. Відбувався він в його центрі ще до 30-х років ХХ ст. щочетверга, було також шість губернських ярмарків на рік. Перед Першою світовою війною і революційними розрухами Обухів був велелюдним і жвавим. Так майстерно його описує обухівський краєзнавець Микола Кирилович Панченко, який побачив його вперше у кінці 20-х років.

«Ярмаркова Старокиївська дорога, що пролягала через Обухів, не відпочивала: валки базарувальників рухалися нею і вдень і вночі - пішки, на кінній і воловій тязі. Влітку над нею висіли «султани» непроглядної куряви, а восени на ній розлягалася непрола­зна багнюка. Не змовкали на ній без­кінечні погейкування, скрипіння во­зів і ярем, стукіт і скрегіт коліс, люд­ський гамір - все це зливалося в су­цільну какофонію звуків, що супроводжували люд сільський і все, що було з ним і при ньому, і на базарні торговиці, і з тих базарних торгів…

Базарна площа зустріла нас лун­ким передзвоном молотків у двох кузнях. За ними почи­налися ряди шевців, за ними порозкладалися на півбазару гончарі з уся­кими горшками, мисками і макітрами, вдвоє більшими за мене. Скільки тут було різного посуду - і на землі, і на столах, і на возах! Середина неоглядної базарної пло­щі знаходилася тут же, де й тепер центр міста. Перші базарні слова, які я почув тоді, були: "Кому води? Кому холодної?!" Навколо заклопотаних людей сновигали спритні хлопчаки і продавали цигарки "Пароль", "Каль­ян". Біля рибних рядів продавали си­рівець, що знаходився у великих ба­клагах і барилах. Шум, гам, метушня і на­віть... танці: чоловік з чорною шеве­люрою, у вишитій сорочці витанцьо­вував з дорідною молодицею, а потім вони цілувалися. Посеред площі без­ногий старець грав на лірі і співав жалісливі пісні: коло нього стояли пристаркуваті чоловіки і жінки - спла­кували. Викрикуючи замашним голосом, ходив сюди-туди бравий парубок, обвішаний стручками червоного перцю. То тут, то там пересміювалися веселі парубки і реготливі дівки. З'явилися і циганки: вони ходили гуртами і во­рожили марновірним молодицям і дів­чатам. Там, де торгували збіжжям, було повно кінних і волових підвід, наван­тажених лантухами з житом, пшени­цею, вівсом, просом, ячменем, греч­кою, борошном, різними крупами. Тро­хи осторонь було місце, де продава­лася велика рогата худоба, вівці, кози, свині. Ті, хто сторгувався між собою, тут же, в корчмі, розпивали могоричі.

 Та це ще був не увесь ярмарок. Посеред базару височіла, обгородже­на металевою огорожею, Миколаївсь­ка церква, споруджена на кошти генерала Бердяева, на верхівках її бань блищали золоті хрести. Коло церкви продавалися різні гостинці: копійча­ні цукерки, довгі, як олівці, кручені, мережані, пофарбовані різними фар­бами копійчані півники, коники, ріж­ки, бублики, булочки, проскурки та інше печиво - така безліч, що очі розбігалися. Біля Польського двору, де зараз аптека, продавалися лампадки, свіч­ки, ікони та різне лубкове малювання обухівських богомазів Чепеликів, Гор­бах, Рудиків. Поряд - глиняні свисту­нці, сопілки, голуби і півні з дерева, інші дитячі іграшки. Тут же крутилися і фотографи.

Трохи далі стояли ряда­ми столи, а на них диміли жаровні, пихтіли самовари - продавалися га­рячі наїдки. У вишитих сорочках, з разками намиста сиділи святково вбрані молодиці - у вухах золоті сережки, на руках золоті обручки - ро­жевощокі, гарні, як намальовані, і привітні, - запрошували відвідати їхні страви: борщ із свіжою капустою, різні каші і кулеші, м'ясні спряжені і печені, вареники, пиріжки з печінкою, капустою, картоплею, квасолею, ма­ком, помащені салом або потрушені солодкою пудрою. З великих макітер і полив'яних мисок діставали дерев'я­ними черпаками смажене м'ясо і печі­нку. Були тут галушки і пампушки з часником, млинці й оладки, ковбаси і шинка, ковбики і кров'янка... Трипільчани діставали з плетених корзин, накритих жалкою кропивою, свіжу рибу і тут же її смажили. Я та­кож скуштував рибки-маринки, кругленької, як в'юни, - цілу сковорідку її смаженої купив мені батько - смач­нішої риби я ніколи більше не їв.

Навпроти церкви - засмічений пі­щаний вигін, по обидва боки дороги на ньому тулилися одна біля одної приземкуваті будівлі під бляхою і солом'яними стріхами - житло і торгові лавки. Їх на базарній площі було бі­льше сімдесяти, в них жили і торгува­ли євреї. На стінах і дверях цих спо­руд висіли вивіски: "бакалія", "ману­фактура", "риба", "гас", "дьоготь", " олія ", "борошно "... Там, де зараз кінотеатр, стояла єврейська синагога - молитовний дім: біля неї торгували курми, гусьми, ка­чками, індиками, сапетами, корзина­ми, верейками. Далі, аж біля Стусової гори, знаходилося місце кінських то­ргів - стояли конов'язі для коней і лошат, окремо - стовпи для прив'язу жеребців. Там торгували кінською збруєю, сільгоспреманентом, колеса­ми, возами, бричками, бондарськими виробами. Торги вели разом базару­вальники обох частин Обухова - бардіївці і кип'ячівці: серед бардіївців більше було ремісників, а серед кип'ячівців - кабанників.

Там, де зараз військкомат, розмі­щалися фруктові і овочеві ряди - по­вно яблук, груш, слив - у відрах, ко­шиках, мішках, верейках, на возах і під возами. Тут же - вінки цибулі, пу­чки часнику і маку, картопля, морк­ва, буряки, гарбузи, дині, кавуни, капуста, а над усім цим стояли густі пахощі спілих плодів і меду, бо й мед продавався в цих рядах.

Я не міг надивуватися тим, як мо­жна зібрати разом до одної величез­ної купи так багацько і такого різного люду: гончарі і бублейниці, шевці і кравці, стельмахи і бондарі, чорноли­ці ковалі і старці-лірники, спритні єв­реї, що закликали базарувальників до своїх крамничок, браві парубки і вро­дливі дівчата, розкішні молодиці і причіпливі циганки - який він многоли­кий і велелюдний цей ярмарок! Під тим враженням мені все життя здава­лося, що більшого і базарнішого ба­зару за той обухівський я так ніде ні­коли і не бачив...»

Стаціонарна торгівля обухівських ярмарків і базарів знаходилася в основному в руках торговців єврейського походження: на поч. ХХ ст. містечкова базарна пло­ща перетворилася на цілий єврейсь­кий житлово-торговий квартал з тор­говими рядами, ятками, лотками, рундуками, крамницями, магазинами - 72 торгових заклади. В Обухові проживали купці-євреї другої і першої гільдій, тримаючи багаті лавки і крамниці.

 В Обухівському районному краєзнавчому музеї заслуженим працівником культури України, директором Юрієм Корнійовичем Домотенком та художником Києм Васильовичем  Данилейком створено діораму «Обухівський ярмарок кінця ХІХ-поч.ХХ ст.», яка правдиво і яскраво відтворює той багатолюдний ярмарковий обухівський майдан.

За краєзнавчим виданням «Обухів» Ю. К. Домотенка

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм