25 липня 2016

НАТАЛЯ ЛЮБИЧЕНКО: «ЖИВІТЬ У ЛЮБОВІ, МИЛУЙТЕСЯ В СЛОВІ»

Корінна обухівка Наталя Василівна Любиченко – педагог за освітою, два десятки років пропрацювала вихователькою у садочку «Пролісок», що на мікрорайоні Яблуневий. Глибоко відчуваючи дитячу душу, Наталя Василівна знаходила до кожної свій ключик, обігрівала своїм материнським теплом. Оця щира любов до дітей як Ангелів Божих у неї виливалася у дитячі вірші, які тепер читають діти в усій Україні. Бо твори письменниці Наталі Любиченко знайшли свій шлях до маленького читача не тільки через десяток збірок, а й розміщуються у всеукраїнських хрестоматіях, читанках, журналах. Наша розмова з нею про те, що повинно бути в основі виховання української дитини, яку роль у цьому мають відігравати педагоги, родина, суспільство. Як нам виховати не тільки здорову й інтелектуальну, а й щасливу дитину.

  • Веселка смакує водою з Дніпра,/ Минулим духмяниться Дівич-гора, /Волошку лоскочуть міцні колоски, /А бджілка медує стрункі сокирки. /Усміхнене сонечко палить біду, /Омріяним кроком дитинства іду, /У рідному краї я маю свій рай, /Зову до Всевишнього: «О-бе-рі-гай!»Ці поетичні рядки я присвячую рідному краю. Я щиро дякую Богу за цей земний райський куточок,який називається Обуховом. Дякую за Господній дар чути мелодію природи, любити дітей і разом з ними пірнати в дитинство. Погодьтеся, навіть саме слово «дитинство» усміхнене, сяє теплими спогадами. І тільки любов і мудрість дорослих здатні виплекати дитячу душу. Наше головне призначення на землі – продовжити естафету, виховати і спорядити в дорослий світ тих, кому дали фізичне життя. І як важливо, дати дитині по максимуму добра і любові, щоб їх вистачило на усе доросле життя. Дуже бажано, щоб біля дитини була близька людина – мама, бабуся, педагог, керівник гуртка - яка завжди готова погасити в дитині вулкан болю і страждань, що стискає дитяче серце, бо воно таке беззахисне. Несправедливість, образа йому болить гостріше, ніж дорослому. Пригадую зі свого дитинства: у першому класі вчимося писати цифру один.Домашнє завдання писала на табуретці на подвір`ї, бо вдома йшло будівництво. Курка стрибнула на табуретку, перекинулася чорнильниця і залила мої одинички. За це мене з прив`язаним на шиї зошитом виставили на лінійці перед усією школою. Що коїлося у моїй дитячій душі від того публічного приниження, того страху? Добре, що мудрість моєї бабусі Полі розтопила мій біль, вселила прощення. Ось чому у таких ситуаціях важливо розрадити дитину, підтримати, вселити впевненість, бо інакше цей біль, образа переростуть у комплекси, або ще гірше – у помсту. Бачу, як молоді мами все менше часу приділяють своїм діткам, навіть маючи тривалу декретну відпустку, звільнення від багатьох побутових незручностей. А скільки дитячої літератури, за допомогою якої можна розвивати не тільки інтелект, а й зміцнювати душу дитини!Побільше спілкування, розмов з дитиною. Жодне її запитання не повинне залишатися без відповіді дорослого. А що ми бачимо? Щоб не займатися дитиною, батьки їй купують планшети, мобілки, ігри. І вона поринає у віртуальну реальність, в якій їй комфортно. І витягти її звідти значно важче, ніж не допустити цієї страшної залежності. Діти замикаються в собі, бо відчувають, що непотрібні батькам. Ніякі дорогі речі, розваги не замінять дитині живого спілкування з татом-мамою, бабусею-дідусем.
  • Не раз доводилося спостерігати, як красиві молоді мами, навіть з вищою освітою, нервують, смикають, кричать на дітей, обзивають образливими словами. Невже вони не розуміють, що чинять?
  • Значить, вони недоотримали любові і терпіння від своїх мам. Значить, вони не усвідомлюють своєї відповідальності перед Богом за подаровану їм дитину. Адже не діти зобов`язані нам, а ми повинні радіти їм як найдорожчому дару Господньому. А лихе слово та ще на підвищених тонах з вуст матері – це код на подавлення волі дитини, на її духовну руйнацію. Звідки хвороби – від нелюбові, страху, приниження, образ.Не критикувати, не штурхати, не насміхатися, особливо на людях, а підхвалювати дитину треба, вживаючи найлагідніші слова–й усією родиною. Не психологи повинні вирішувати проблеми стосунків з дитиною, а батьківська, материнська любов – щира, глибока, некорислива – підкаже, як чинити.
  • Роль казки у вихованні. Чому дитина повинна виростати на них?
  • Казка як витвір усної народної творчості на казкових персонажах вчить дорослому життю, формує такі риси як відповідальність, працьовитість, правдивість. У народній казці нема нічого випадкового, шкідливого. Там закодована інформація Всесвіту. Чому у казці завжди перемагає правда і добро? Бо вона перемагає і в планетарному масштабі. І казка виробляє в дитині імунітет від зневіри, потребу чинити по правді. Це на примітивний погляд здається, що у нас всуціль несправедливість, що нема сенсу жити з добром. Ні, це не так: досвід людства, приклад Ісуса Христа, наших українських праведників свідчать, що добро не зникає безслідно, особливо те, що для загального блага, для людей, що воно повертається праведнику не тільки моральними дивідендами. Що вже говорити про те, що йдемо ми до Бога на звіт не з тим, скільки з`їли, скільки суконь зносили, а скільком людям допомогли, від яких спокус відмовилися.
  • Вся українська етнопедагогіка ґрунтується на усній народній творчості. А ще ж дорослі виховували власним прикладом, обов`язком шанування предків.
  • Наші прадіди вчили дітей знати своїх пращурів по татовій і маминій лініях до сьомого коліна. Діти пишалися своїм родом. Це додавало їмснаги в усіх справах. Я пишаюсь своїм дідом Тільним Марком Нестеровичем, садівником, пасічником. Півстоліття він сади садив в Обухові. Тому і я люблю працювати коло землі. Це велика радість.Дитина, яка залюбувалася бадилинкою, не розчавила жучка, ніколи не стане садистом.А толока хіба не вчила взаємодопомозі? Люди збігалися на будь-яку  біду, на велику роботу: чи хату зводити, чи січку різати. Разом косили, молотили, веселилися і співали. І діти тут же.  Дітей привчали до роботи – терпляче і наполегливо. Бо підліткові пороки – від безділля.Багато зараз говоримо про патріотизм. А він починається з рідної мови, яку батьки повинні дати дитині, а не відрікатися від неї. Бо розплата за це начебто благо для дитини жорстока. Бог же невипадково кожному народу дав свою мову. І оті дитячі малюнки нашим пораненим воїнам, які я відвозила в київські шпиталі, якою мовою підписані?
  • Ви часто зустрічаєтеся зі школярами, дошкільниками. Що виносите з цих зустрічей?
  • Спілкуючись з ними, я бачу,як вони мені відкриваються. Ми стаємо друзями. Я розмовляю їхньою мовою на їхньому рівні про життя – відверто. Добре було б на кожному шкільному уроці хоч п`ять хвилин виділяти на науку життя. Діти повинні отримати її вчасно, в дитячому віці. Щоб відсутність цієї мудрості життя не била їх у дорослому віці.
  • Наші діти дуже талановиті. Як треба розвивати ці таланти, щоб не змарнувати їх?
  • Я давно працюю з юними літераторами з різних шкіл, садочків. З теплом і вдячністю згадую підтримку моєї діяльності міського голови Володимира Олександровича Мельника та його заступниці Валентини Олексіївни Шимоненко, як вони толерантно і з розумінням ставилися до дитячої творчості. «Зерна Малишкового поля» - так називається літературний гурток, який я веду в Малишковій першій школі. Це, до речі, єдина на Київщині школа з поглибленим вивченням української мови. Ми вчимося віршувати, висловлювати свої думки на папері. Вже кілька разів ми з малишківцями брали участь у столичних заходах, на високих сценах. Треба підхопити оці таланти, допомогти реалізуватися. Я пишаюся здійсненим спільно з міською школою мистецтв проекту – книги «Бодай тобі добро було», де мої оповідання ілюстрував не професійний художник, а вихованці школи. Цей проект ми хочемо продовжити разом з ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», започатковуючи щорічний літературно-художній конкурс, у якому юні художники будуть ілюструвати твори юних літераторів. А кращі з кращих побачать світ у друкованому виданні.
  • І Ваше традиційне побажання батькам, педагогам, усім читачам.
  • Живіть у любові, милуйтеся в слові. Добра вам і світла на многії літа.

Інт.взяла Олена Артюшенко

 

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм