12 жовтня 2020

ЧИМ ПИШАЄТЬСЯ 900-ЛІТНЯ МАЛА ВІЛЬШАНКА

Село Мала (історична назва Германівська) Вільшанка – одне з найстаріших в нашому краї, має понад 900 років. Розкинулося воно на берегах правої притоки Стугни – річечки Раківки (Ольшаниці) на півдорозі між Обуховом і Васильковом. Село багате історичними подіями, природніми красотами, працьовитими людьми і ще кількома особливостями, за якими Мала Вільшанка відрізняється від инших сіл.

Найперше, що впадає в око, це зупинка на дорозі Обухів-Васильків – вона у будь-яку пору року цвіте квітковим орнаментом, витвореним місцевими малярами-самоуками, у тому числі і юними. Зупинка тепер – предмет гордости сільчан.

Кожен гість вслід за зупинкою зверне увагу на вічнозелену красую ялину, яка височіє біля приміщення сільської ради, фельдшерсько-акушерського пункту та инших установ. Кілька десятиліть після спорудження будівлі викохували її маловільшани, щоб не просто милуватися: на новорічно-різдвяні свята вона по праву служить за головну ялинку села. Місцеві підкреслюють, що зелене диво природи хіба що за висотою на якихось кілька метрів поступається головній столичній ялинці, а за красою ще може позмагатися із нею.

А ще до ювілейної дати першої писемної згадки про поселення у 2016 році із ста кущів калини закладено алею Пам’яти Героїв Небесної Сотні. На центральній площі села – просторе приземкувате
приміщення Будинку культури. Та його майже не видно за густою й розлогою кроною горіха. Це ще одне диво Малої Вільшанки, яким тут пишаються. Дерево з кроною у кілька десятків метрів дбайливо доглянуте, навіть інформаційна табличка прикріплена: «Цей горіх був посаджений в 1913 році Моргуном Прокопом Федоровичем на своїй садибі в честь народження дочки Марії». розповідають, що старожила-горіха зберіг під час спорудження Будинку культури інженер-будівельник, який не дозволив його зрубати.

Ще одна особливість села. У ньому до радянських часів працювали два православні храми. Перший – Іоанна Богослова, споруджений 1733 року. Після зношення будівлі цього храму був збудований і 1909 року освячений новий Свято-Успенський і відзначено його жертводавців Надію Терещенко і Марію Вибрановську. У 1964 році Успенську церкву атеїстами було зруйновано. Богослужіння стали відбуватися у пристосованому приміщенні колишньої школи, а на фундаменті церкви було споруджено школу, яка працює і по сьогодні.

«Хочеш, щоб народився забажаєш дівочку, то візьми тонесеньку гілочку», «Якщо до столітнього горіха доторкнешся – на сто років здоров’я наберешся» – ці та инші примовки, які тепер стали популярними, щедро лунали під час одного з недавніх святкувань Дня села, під час якого вшановували і самого зеленого довгожителя, і пам’ять садівника, і його живих нащадків. За публікацією

О.Загайгори з газети «Обухівський край»




Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм