04 серпня 2020

УКРАЇНСЬКУ ГРОМАДУ В ЛІВАНІ ОЧОЛЮЄ ВИПУСКНИЦЯ ОБУХІВСЬКОЇ ШКОЛИ ІРИНА ВИСОТА

У травні 2020 року в Лівані успішно відбувся іспит з української мови для ліванців, які пройшли навчальний курс за програмою «Українська мова як іноземна». Про це повідомило радіо «Свобода». Символічно, що ця подія майже співпала із річницею підписання закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Помітно, що в Лівані підвищується інтерес до української мови, особливо серед дорослої частини населення. Наразі четверо з них успішно склали свій перший іспит з української мови й отримали сертифікати, продемонструвавши відмінні знання. По завершенні іспиту до привітань студентів-українознавців долучився через Zoom-зв’язок надзвичайний і повноважний посол України в Лівані Ігор Осташ. Він подякував ліванцям за інтерес до України і від імені посольства подарував студентам сучасний українсько-арабський словник. Те, що українську мову опановують за кордоном в таких непевних карантинних умовах, є важливим і обнадійливим чинником. Чи зацікавлена наша держава у просуванні української за кордоном? Які проблеми у створенні українських культурних центрів, які б стали осередками поширення правдивої інформації про Україну? Про це розповідає голова Громади українців Лівану Ірина Висота-Жарамані, яка виросла в Обухові, закінчила третю школу, зараз проживає в містечку Байсурі, що поряд з Бейрутом, але не полишає зв’язків з Україною.

- Свідоме опанування української мови іноземцями є свідченням стратегічної важливости української мови, особливо на Близькому Сході. По-перше, це дає глибше розуміння культури, історії України, усвідомлення її окремішності як держави. Адже у Лівані, та й назагал на Близькому Сході, впродовж тривалого часу існувало несправедливе ототожнення України з Росією. У близькосхідних країнах ця територія співвідносилася із Радянських Союзом. По-друге, знання української мови є потужним інструментом у боротьбі з російською пропагандою, яка активна й на Близькому Сході. Російська парадигма насаджується через російську мову і російські канали. Тому знання української дає можливість ліванцям дивитися українські канали, читати українські ЗМІ, відповідно розуміти справжню картину того, що відбувається. В Лівані майже 5 тисяч змішаних українсько-ліванських родин, тому тут стежать за українськими реаліями. Наразі у Лівані діють лише окремі осередки вивчення української мови, як правило, це приватні курси. У планах Громади українців Лівану – відкриття повноцінної української школи – суботньої чи недільної. Однак існує велика потреба у підтримці таких кроків Українською державою. Після розпаду Радянського Союзу усі приміщення прибрала до рук Росія і веде свою наступальну пропаганду. В нас такої підтримки збоку Української держави нажаль нема. Ми хочемо, аби особливо діти, які народжені в українсько-арабських сім’ях, вивчали її. І важливо, аби саме держава була зацікавлена в тому, щоб просувати свою мову за кордоном, виділяла на це кошти. Щоб охочі могли безкоштовно опановувати українську мову. Бо однією із ключових проблем, яка є у нас і з якою борються самі ліванці – це неможливість навчатися дітям з українсько-ліванських сімей в Україні. Адже їм потрібно складати іспит ЗНО з української, а можливостей, щоб вивчити її на високому рівні, майже немає.

- Пані Ірино, як давно існує українська громада в Лівані, скільки в ній людей і які основні напрямки діяльности?

- Ми почали діяти після Революції Гідности в Україні, а створили організацію в 2017 році. Активних учасників до сотні осіб, а загалом – до трьох тисяч українців. Плануємо створити осередки ще у двох містах - Тріполі і Сидоні (Сайда). Ми ставимо за мету збереження рідної мови, культури, традицій, організацію народних свят, допомогу родинам, які в скруті. При громаді діють дитячий колектив народного танцю «Весна» і співочий колектив «Онуки». Підтримуємо культурно-просвітницькі проєкти, зокрема переклад арабською мовою збірки Івана Франка «Зів’яле листя». Допомогли встановити бюст Агатангелу Кримському, відкрити український парк, стеллу з перекладом на арабську мову "Заповіту" Т.Г.Шевченка, скоро в парку буде височітися пам’ятник нашому Кобзарю - перший на всьому Близькому Сході. Свого приміщення ми поки що не маємо, збираємося у приміщенні посольства України в Лівані.

 - Де ти познайомилася з твоїм майбутнім чоловіком і чому ви обрали для життя Ліван, а не Україну?

- Зі своїм чоловіком Зуканом Жарамані я познайомилася під час навчання в Київському університеті на економічному факультеті. Оселилися в Лівані, бо це відкрита близькосхідна країна європейського типу і знаходиться не так далеко від України.

 - У вашій родині п’ятеро дітей. Де навчаються, чим займаються, чи всі знають українську мову?

 - У нас народилися п’ятеро прекрасних дітей: троє в Україні, двоє – вже в Лівані. Старша Сюзанна після закінчення американського університету в Бейруті стала психологом та магістром з англійської літератури, викладає. Друга дочка Ліліанна інженер-механік закінчила Ліванський університет та готується навчатися в магістратурі. Султан закінчив середню школу і думає про вищу освіту, Маріанна і Юліанна ще школярки. Усі наші діти, крім арабської та англійської, володіють і українською мовою. З дідусем Анатолієм і бабусею Любою, зі своїми друзями в Україні спілкуються українською, співають народних пісень.

 - Як часто буваєте в Україні?

- З батьками, які проживають у Красному в родинному будинку, ми бачимося щороку: або ми приїжджаємо в Україну, або вони – до Лівану. Цього року через карантин поїздку відкладено, тому будемо сумувати за Україною, нам не вистачатиме краснянського повітря, роси на споришу, літнього дощику, батьківських обіймів.

Андріана Біла, Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм