10 травня 2020

РОДЕ МІЙ КРАСНИЙ, РОДЕ МІЙ ПРЕКРАСНИЙ

Кожна жінка-мати виконує на цій землі святий обов’язок продовження роду. Є мати – є діти. Є мати – є незнищенність людини попри усі нещастя, що на кожному кроці її переслідують. Сьогоднішня розповідь про багатодітні обухівські сім’ї, які народили і поставили на ноги по семеро і більше синів і дочок.

Спогади Надії Миколаївни Козаченко (дівоче Говорун, 5.03.1951 р., куток Яр).

У далекому 1929 році поєднали свої долі двоє сиріт Ганна Чирикал і Микола Говорун. Обоє рано залишилися без батьків. В Ганни був опікуном Прохор Чирикал, а в Миколи – дід Лазар. В 1930 році у них народилася перша донечка Оля, в 1935 році – син Микола, 1938 – Ніна, яка у 2-річному віці померла від кору. Мати працювала в колгоспі за трудодні. Батько – бригадиром на цегельні. 1939 році батько пішов на Фінську війну, в 1941 році на одну добу прийшов провідати родину. Його проводжали жінки усього кутка в село Мала Вільшанка, де формувалася їхня частина. В 1941 році народився син Михайло. До 1945 року не було від батька ніякої звістки. Мама дуже бідувала з малими дітьми. Повернувся в 1946 році. Як виявилося, батько пораненим потрапив у полон, там працював ковалем. В 1947 році народився син Василь. Сім’я голодувала, і батько їздив міняти на хліб все, що було. В 1949 році народився син Володя, але у півторарічному віці він втопився в криниці. Для сім’ї це був страшний удар. Мати одержала порок серця, а сестра Оля від страху посивіла. В 1951 році народилася я, Надія, в 1952 році – сестра Віра, в 1954 – наймолодший Андрій. Народили одинадцятеро дітей. Виростили семеро, чотирьох не стало маленькими.  Нема вже з нами Михайла, Миколи та Ольги. Тяжке дитинство випало на долю старших Ольги і Миколи. Микола в 6 років уже пас череду. Згадує, коли зайшли в Обухів німці, вони зігнали на полі усю череду і з допомогою собаки заганяли на машини. А наша корова збила з ніг німця і втекла до лісу. Потім прийшла додому. Дякуючи такому випадку, сім’я залишилася з молоком. З 12 років Микола в колгоспі орав волами за шматок хліба і черпак супу. Потім допомагав батькові виробляти цеглу. В 1951 році пішов працювати в чоботарню. Але довго працювати не довелося: батьку сказали в колгоспі «Якщо Микола не повернеться, то відберуть землю». Був причепником, помічником тракториста, а в 1959 році сів на трактор. Працював до 1999 року. Нагороджений медалями та орденом Трудової Слави. Виростив двох прекрасних синів Володимира та Олександра. Не менш тяжке дитинство випало на долю Ольги. Працювала по людях, а потім на фермі. Народила і виховала п’ятеро дітей, має десятеро онуків і десятеро правнуків.

  Багатодітні обухівські сім’ї минулого століття

У родині Кухара Павла Павловича (1903-?), знаменитого чоботаря, офіцера запасу з безліччю нагород, інваліда І групи та Анастасії Тихонівни (1910-?, дівоче Заїць), куток Снігирівка (вул.Козачий шлях) народилися 12 дітей, з яких троє померли в яслах під час голодомору. Вижили: Галина, Надія, Люба, Віра, Ольга, Григорій, Лідія, Ніна і Маша. Анастасія Тихонівна під час війни, маючи своїх дітей, переховувала у погребі 8-річну єврейку Катю. Але обухівські поліцаї вистежили і забрали дівчинку. Проте вона вижила. Після війни із-за кордону прийшли листи з подякою від Каті.

На Снігирівці (вул. Шкільна) жила велика родина Назаренка Михайла Наумовича (по-кутковому їх називали Наумовичі), колгоспного конюха і Анастасії Калениківни із знаної родини Форноляків із Кип’ячої. Перша їх дитина (дівчинка) померла у 1941 р., потім народилися: Микола (1945), Михайло (1947), Галина (1949), Іван (1952), Олександр (1954), Леонід (1956), Ольга (1958), Петро і Таня (померла) (1961), Валентина (1962).

Родині Довнича Герасима Івановича і Ольги Григорівни з центру Обухова Бог послав 10 дітей: Марію (1929), Галину (1931), Віру (1934), Григорія (1938), Володимира (1941), Катерину (1943), Миколу (1944), Тетяну (1947), Василя (1950) та Олексія (1953).

На кутку Зелений гай у родині Щербанів Трохима  і Наталки народилося семеро дітей: Володимир (1926), Василь (1928), Галина (1931), Ольга (1933), Микола (1937), Іван (1939) та Петро (1942).

 Русан Макар Степанович (куток Автошкола) і Мотря Гнатівна (зі стайківської родини з 13 дітьми) народили і виховали семеро дітей: Степана (1930), Миколу (1935), Володимира (1937), близнят Ольгу і Михайла (1939), Олексія і Василя (1943).

У родині Жеваги Сергія і Мотрі (куток Парникова) народилося 9 дітей: Олексій (1933), Ольга (1927), Галина, Варвара, Іван, Марія, Микола, Василь і Володимир.

Здоренко Іван з Криничної з дружиною мали семеро дітей: Галину, Василя, Володимира, Тетяну, Миколу, Григорія і Олександра.

Коваль з Попової гори Побігай Іван Петрович (1907-1971) і Ольга Яківна (дівоче Федоран (1912-1964) зростили сімох дочок: Ольгу (1938), Віру (1940), Галину (1943), Марію (1945), Надію (1949), Любов (1951) і Катерину (1953).

На Яру жила родина Говорунів Трохима (?-1919) і Наталки (дівоче Шум, померла 1920), у яких були діти: Матвій, Антонина (1897), Андрій (1903), Микола, два Трохими, дві Ганни, два Пилипи, дві Марії, Настя і Варвара (1916). (Ред. по двоє однакових імен дітей в сім’ї тому, що новонароджених називали іменами померлих)

Куток Дзюбівка. У Сака Тихона Максимовича й Анастасії Яківни було 8 дітей: Галина (1902), Григорій (1904), Михайло, Євдокія (1909), Матвій (1914), Марія (1916), Василь (1920) та Іван (1923).

Куток Поляна. Родина Карамаша Панаса Корнійовича (1891-?) і Федори Давидівни (1891-?) мала всього 12 дітей, з яких п’ятеро померли. Перші близнючки 1918 р.н. померли в голодовку 1933 р., Михайло 1919 р.н. загинув на війні, Олександра (1920), за нею ще дві близнючки теж померли в голодовку, як і Григорій 1925 р.н. Продовжили рід Галина, Настя, Ольга, Федір, Софія.

Підготувала Наталя Любиченко, письменниця, краєзнавець

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм