25 квітня 2020

МІЙ ДІДУСЬ – УЧАСНИК ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Мене звати Логвіненко Владислава. Я учениця 9 класу Академічного ліцею №1 ім.А.С.Малишка. Мій дідусь Чирикал Василь Миколайович, 1953 року народження, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Він дуже часто розповідає цікаві історії зі свого життя, але найбільше йому болить тема про Чорнобиль. Я вирішила поділитись з читачами про цю трагедію, в якій постраждало немало людей. Хочу донести людям, що потрібно цінувати те, що маєш! Ось що розповів мені дідусь.

  • У вісімдесяті роки жителям м.Українки було відкрито маршрут автобуса Українка-Прип’ять. Тому що багато енергетиків з Українки працювали на спорудженні Чорнобильської АЕС. Маршрут був щоп’ятниці і щопонеділка. 25 квітня 1986 р. екіпаж, який складався з мого дідуся і Кабанця Ф.Ф. о 6:00 відбули по маршруту Українка-Прип’ять. Ніхто тоді навіть не припускав, що цей маршрут стане останнім і буде закритий назавжди. А славнозвісне місто Прип’ять стане містом-привидом. У цьому місті на той час проживали наші земляки з Обухова Дацько В.І. і Дацько В.М. Ця сім’я збиралася на вихідні провідати батьків і поїхати з екіпажем на Обухів вечірнім рейсом о 17:40. По проханню сім’ї Дацьків їм було заброньовано в автобусі місця. Дацько В.І. працював в Прип’яті у військовій пожежній частині і якраз звільнився після зміни, але він відмовився їхати до Обухова, тому що дорога була не близька. Він був втомлений, а йому на початку наступного тижня було потрібно йти на зміну. Мій дідусь пояснив, що у понеділок вони по графіку знову прибудуть до Прип’яті, але той відмовився, і поїхала до Обухова тільки його дружина з дитиною. І ця відмова відіграла в житті і здоров’ї Дацька В.І. не аби-яку роль. Тому що 26 квітня вночі було піднято весь особовий склад пожежників міста Прип’яті у зв’язку з вибухом на ЧАЕС. А  ввечері 26 квітня 1986 р. було піднято водіїв Обухівського АТП 13238 для евакуації мешканців Прип'яті, а потім для подальшої ліквідації аварії на ЧАЕС.

    Я дуже пишаюся, що маю такого дідуся. Для мене це приклад щирості, небайдужості до чужої біди. Бережімо своїх бабусь і дідусів, адже вони зробили в минулому все для того, щоб ми зараз жили в безпечному для нас середовищі.

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм