11 січня 2020

СТОЛЯРИКИ-МОЛОДЦІ ТЕШУТЬ СТОЛИКИ, СТІЛЬЦІ…

Сьогоднішня розповідь про обухівських столярів, роботящі руки яких майстрували потрібні у щоденному побуті речі і  робили комфортнішим життя людей. Їх вироби були якісними і добротними, бо негоже майстру халтурити, адже від якости і краси виробу залежало добре ім’я фахівця і його благополуччя. До гарного майстра люди йшли із замовленням, а недбальця обминали десятою дорогою. І досі в оселях приватного сектора Обухова можна побачити лави, мисники, стільці і табуретки колишніх столярів-трударів. Їх згадують вдячні земляки.

 Мироненко Микола Олексійович, 1942 р.н., куток Яр:

Закінчивши семирічку, я пішов працювати в колгосп ім. Паркомуни. Прийшов у майстерню колгоспну, коли бригадиром на плотні був Ленда Іван Потапович. Це мій перший вчитель. Тоді ні верстатів, ні циркулярок не було – все робили вручну: стругали дошки, колоди, майстрували столи, лави і все для колгоспних нужд. А після армії я пішов у плотню Обухівського «Міжколгоспбуду». Там були різні станки, на яких на замовлення колгоспів робили вікна, двері. Потім двадцять років столярував у Києві на Виставці досягнень народного господарства. Столярні вироби робив на замовлення родичів, сусідів. Хочу згадати моїх колег-сучасників, прекрасних столярів: Назаренка Миколу Климовича (по-вуличному Культишка) із Залісся (ох і весельчак був! Хоч без ноги по коліно, а по драбині лазив і ощіплював хати), Мироненка Михайла Петровича, Кабанця Федя зі Шпаківки (стельмахував, тобто робив колеса до возів), Іщенка Антона, який усе життя столярував фуганком, Солодовника Микиту Микитовича з Яру, Мироненка Григорія Андріяйовича, Снігира Петра Івановича, Найду Свирида з Яру,  Назаренка Давида Петровича і Назаренка Гаврила Олексійовича з вулиці Садової, Шпака Федота Даниловича зі Шпаківки, Снігира Федя з Паркомуни, Казмірука Івана Григоровича з Яблуневого,  Гончаренка Бориса Павловича  з пров. Шкільного, Зайця Андрія (по-вуличному Шутка) з Когалівки, Форноляка Василя (по-вуличному Молоток) з Кип’ячої, Царенка Сергія Кириловича, який від батька навчився столярувати і змайстрував хрест біля Мирониної криниці. Ще на Кип’ячій жив дід Данило Романько, який робив колеса до возів і скрині. На Снігирівці все життя столярував Кравець Микола Володимирович (30.06.1929-22.04.2007) і його син Володимир (1965 р.н.), який і понині майструє. Усіх цих людей, мабуть, навчив мій вчитель Ленда Іван Потапович, чию справу продовжив його син Ленда Микола Іванович.

Пелих Надія Григорівна, куток Вишка (вул. Ковалевської):

На те й голова, щоб у ній розум був, казали старші люди. Я дуже любила в дитинстві ходити до вуличного столяра Івана Антоновича Пономаренка, по-вуличному діда Логвина (1899 р.н.) Яким же майстровитим він був! Його все обійстя пахло дерев’яною стружкою. Замовлення брав на лави, столи, шафи, табуретки, сундуки (мисники). І на сьогодні його вироби мають гарний вигляд. Я любила бігати дивитися на флюгер у формі літачка, який від вітру крутився і постукував. У діда Івана була прекрасна дружина Олена Мартинівна, яка пригощала дітей цукерками, а дорослих – домашнім вином із розкішного саду. У них завжди було людно на подвір’ї, набивалася і повна хата людей, бо у них перших на кутку з’явився телевізор - отой легендарний КВН. Вироблені, але щасливі були глядачі. Як казала моя бабуся, «Там щастя не диво, де працюють не ліниво». Як не згадати живу легенду брата діда Логвина Петра Антоновича Пономаренка (1904 р.н.), в якого був великий сад і наковальня. Дід Петро ощіплював хати, робив віконні рами, шафи, суднички. Повернувся з фронту, у нього не працювала одна рука, але не залишив ремесло і поєднував його з ковальством. Майстерня була у старій хаті, де було усе до ладу.

Ольга Петрівна Козаченко, Попова гора:

Мій батько Заїць Семен Петрович (15.02.1919-6.06.1996, пров. Полянський) у радгоспі працював теслею. Крив хати, робив двері, вікна, граблі, держаки, столи, табуретки. Люди вже чекали на базарі Семена Довгого, щоб купити у нього держаки чи топорища. Ремеслу навчився від свого батька Зайця Петра. Все робив вручну – рубанком і долотом. Працював на колгоспній пилорамі. Був дуже веселим, гарно співав. Семеро дітей виховав. Де не працював, скрізь співав. Поважали його і на колгоспній плотні.

Сторожик (Сак) Тетяна Григорівна, вул. Робоча:

Мій батько Сак Григорій Іванович (1.10.1939-29.08.2010) працював на Київському деревообробному комбінаті (ДОКу). У нього була пасіка, до якої вулики і рамки робив сам. Майстрував для себе і для сусідів вікна, двері, лави, стільці і табуретки. Як брався до справи, то відповідально. Про себе в пам’ять залишив багато виробів. І сусіди згадують добрим словом.

 Пелих Микола Михайлович з Кип’ячої (провулок Вільний):

Я хочу нагадати усім про свого діда Лук’янця Остапа Свиридовича (Остап Рижий по-вуличному). Була у нього майстерня, столярня, власні інструменти, робив вікна на веранду, іконниці, дубові хрести на кладовище. Дід поховав трьох дітей, а мене, як онука, любив найбільше. Я з ним днював і ночував. Для мене він був усе. Пригадую випадок, років чотири мені було: заліз на його верстат, заснув і впав з нього у стружку – уся вулиця шукала. Дід лобзиком вирізав будь-які орнаменти, у т.ч. зображення півників. Столичні художники захоплювалися його роботою. Був трудягою, усім казав: «Випий чарочку і не більше!»

Я із знаного гончарного роду Міненків, що жили на Перешівці. В часи, коли можновладці обклали це ремесло захмарними податками і непідйомними для родини, довелося все знищити: горна зрівняли з землею, та жаль і біль ятрили родину все життя. З часом про гончарів Міненків з Обухова нагадали працівники із музею Пирогова, які приїхали замовити гончарні вироби, але пізно схаменулися. А батько вже тоді почав столярувати, а разом з ним – і мої брати. Брат Микола закінчив ремісниче училище в Києві – став червонодеревщиком. Про мою родину нагадують вироби, які є у багатьох обухівських родинах.

Литвин Микола Іванович, Попова гора:

Я ще з п’ятого класу навчався в республіканській художній школі ім.Шевченка. Потім вступив до Ворошиловградського художнього училища, закінчив художній інститут. Малював і займався різьб’ярством. Біля «Міжколгоспбуду» був кооператив з художнього оформлення, де я працював з моїми колегами Коробенком Михайлом Олексійовичем, Шпилем Олексієм Олексійовичем, Остролуцьким Володимиром Миколайовичем. У кожному дитсадку міста Обухова зробили альтанки, лавочки, оформляли музичні зали, дитячі майданчики. Крім того, оформив музей в Григорівці, вирізьбив іконостас для Обухівської Михайлівської церкви.

Науменко Надія Олексіївна, педагог, краєзнавець, Попова гора:

З давніх-давен столяр був шанованою на селі людиною. Чи стіл, чи вікно змайструвати – усе вмів. Або зробити дерев’яне ліжко чи стілець – всюди свої руки прикладав столяр. Змінилися часи, але робота столяра не менше поціновується, ніж тоді. Однією з професій Миколи Луковича Лозового є столяр. Народився  в селі Перше Травня. Скільки себе пам’ятає, йому подобалося дивитися на сільських столярів, які звичайний шматок деревини перетворювали на якусь річ. У школі улюбленим предметом Миколи були уроки праці. Під керівництвом учителя опановував ази столярної справи. Після закінчення школи питання подальшого навчання не стояло – вступив до училища художньої обробки дерева. Після навчання вже як дипломований столяр реалізовував своє вміння. У 1970-х роках Миколу Луковича запросили викладати трудове навчання в Обухівській ЗОШ-1, хоча він і не мав педагогічної освіти. Під його керівництвом обухівські хлопчаки вчилися майструвати і навіть ставали переможцями різних конкурсів.

Микола Лукович працював у різних галузях, але столярувати ніколи не покидав. Має він, як кажуть, золоті руки. Мабуть, немає такого столярного виробу, який би він не міг виготовити. І зараз займається виготовленням і реставрацією столярних виробів.

З книги Наталі Любиченко «Спогади, навіяні вітряками»
Підготувала Наталя Любиченко, письменниця, краєзнавець

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм