08 грудня 2019

БАТЬКО НАМ НІЧОГО НЕ РОЗПОВІДАВ ПРО СВОЄ МИНУЛЕ

Син кавалера Залізного Хреста армії УНР Роман Синільник: «БАТЬКО НАМ НІЧОГО НЕ РОЗПОВІДАВ ПРО СВОЄ МИНУЛЕ»

Багато імен учасників Українських визвольних змагань 1917-1920-х років відкрив сучасним українцям історик, дослідник, письменник, президент історичного клубу «Холодний яр»  Роман Коваль. Ці імена були у забутті не тільки в Україні, а й переважно в їх родинах. Основна причина – страх родичів перед більшовицькими репресіями. А коли прийшов час реабілітації й історичної правди, минуле славних пращурів затягнулося туманом забуття. Роман Коваль витягує з архівів свідчення відданої боротьби свідомої частини українців за Українську державу і повертає родичам правду про їх славних прадідів.

Так було повернуте і чесне ім’я учасника Першого зимового походу, підстаршини армії УНР, козака бойового куреня Всеукраїнської ради військових депутатів Запорозького загону та 2-го Запорозького полку, полкового писара Наливайківського куреня 1-ї Запорозької дивізії, кавалера найвищої на той час нагороди – ордена Залізного Хреста армії УНР, нашого земляка Синільника Михайла Демидовича, який народився 21 листопада 1897 року  в Підгірцях Обухівського району. Публікація про нього з’явилася у жовтні на шпальтах районної газети «Обухівський край», після чого обізвалися родичі Михайла Синільника, які мешкають в Обухові, Копачеві, Києві, Безрадичах.  А коли  клубом «Холодний яр» було оголошено проведення пам’ятного заходу, приуроченого учаснику Першого зимового походу армії УНР Михайлу Синільнику в Обухові, то на нього прибули родичі зі Словаччини - син Роман та внучаті племінники Борис і Богдан.

Пам’ятний вечір відбувся 6 грудня, у День Збройних Сил України, в Обухівському народному мистецькому центрі, куди зійшлося і з’їхалося багато небайдужих українців. Разом із учасниками аматорських хорових колективів «Українська пісня» з Козина і «Дмитрівчанка» з Дмитрович,  під орудою заслуженого працівника культури України Романа Черепахи гімн України у піднесенні співав увесь зал. Далі  Роман Коваль ознайомив присутніх з основними уроками і значенням в історії України Першого зимового походу, який розпочався в кінці 1919-го і закінчився у травні 1920-го. Потім пан Роман перейшов до розповіді про лицаря армії УНР нашого земляка Михайла Синільника.

Його розповідь продовжив син Роман. Для нього великим відкриттям стало героїчне минуле його батька, про яке він дізнався з публікації Романа Коваля. Хвилюючись, він повідав про поневіряння батька після поразки Української революції, пізніше вже з дружиною і трьома дітьми. Як виявилося, батько із зрозумілих причин нічого не розповідав про своє минуле, щоб не нашкодити родині. Пан Роман із жалем зізнався, що росли вони, діти, у великій скруті,  і – о горе! – у десятирічному віці він витягнув із маминої схованки батькову нагороду і виміняв її на шоколадку… Можна тільки уявити, що коїлося у його душі, коли він про це зізнався. Не володіючи рідною мовою свого батька, пан Роман, щоб довести прихильність батьковій Вітчизні, відкрив кришку фортепіано і заграв відому українську пісню «Взяв би я бандуру»… За ним цю печальну пісню підспівував увесь зал.

Своє коротке вдячне слово досліднику Роману Ковалеві і землякам дідуся сказали його онуки Борис і Богдан, а також Тамара Василівна Зленко, онука по брату Івану, який був репресований 19 серпня1937 і розстріляний у жовтні того ж року в Биківні.

Так як розповідь про Михайла Синільника проходила в руслі вшанування пам’яті тисяч учасників Першого зимового походу Армії УНР і ситуація в Україні столітньої давності так схожа на сьогоднішню, то слово про героїзм українського війська – і тодішнього і сьогоднішнього –  говорили воїни теперішньої російсько-української війни. Командир окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» легіону «Свободи» Олег Куцин розповів про видання «Воєнна доктрина українського націоналізму» галичанина Михайла Колодзінського і як теперішній доброволець зі сходу України віднайшов цей рукопис. Доброволець «Карпатської Січі» грузин Сандро втратив ногу у борні за Україну, але мріє повернутися в Збройні Сили України. Він з натхненням прочитав вірш Івана Франка «Не пора москалеві й ляхові служить». Воїн добровольчого корпусу «Азов» Марко Мельник, видавець патріотичної літератури, наголосив, що теперішні українці повинні більше узнавати про звитяжні перемоги українського війська – тільки на цій ідеології перемоги, а не зневіри можна побудувати державу Про необхідність об’єднання українців перед теперішньою загрозою втрати держави, згадуючи та аналізуючи події столітньої історії України, наголосив виконуючий обов’язки голови Обухівської райдержадміністрації Олександр Проценко, який теж виконав свій військовий обов’язок захисту Батьківщини у батальйоні «Київська Русь». Доброволець Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Олександр Крамар на псевдо Куць поділився враженнями від прочитання книги Бориса Монкевича «Похід Болбочана на Крим»: той самий Чонгар, та ж дорога на Крим, ті ж «Чорні запорожці», але сучасні, така ж окупація Криму, а різниця в подіях -  сто літ. Гіркий висновок з цього: народ, який не знає своєї історії, приречений на її повторення.

Заслужений артист України бандурист Тарас Силенко на пошанівок Михайла Синільника та усіх вояків, які боролись за Україну, виконав пісні «Взяв би я бандуру» та «У 1939-м році» про боротьбу Закарпатської України.

Під час заходу були презентовані два видання: Романа Коваля «Батькам скажеш, що був чесний» про героїв Українських визвольних змагань та . добровольця батальйону «Азов» Марка Мельника «Жадання фронту» про події теперішньої війни з Росією. Книги можна придбати в Обухівському народному мистецькому центрі.

Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм