07 жовтня 2019

ІНВЕСТОРІВ «ТРИПІЛЬСЬКОЇ БРАМИ» ЗНОВУ АТАКУЮТЬ ШАХРАЇ

«Це крик душі. Сил вже практично не залишається боротися з шахраями. Влада вже більше десяти років розслідує кримінальну справу, але без результатів. Більше 300 сімей вклали в  будівництво житлового будинку власні гроші, які були вкрадені забудовником і фінансовою компанією. Але шахраї не зупинилися!!! Вони знову хочуть нажитися на нашому горі. Допоможіть нам у відстоюванні наших законних прав!». Такі слова розпачу виривалися не з однієї душі членів Обслуговуючого Кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Трипільська брама», які на днях зібралися з приводу приголомшливої новини - 12 вересня цього року на адресу Кооперативу надійшла позовна заява від ТОВ «ВБК «Моноліт» про витребування об’єктів незавершеного будівництва, розташованих за адресою: м. Обухів, вул. Лермонтова, 30, 32, 34 з володіння Кооперативу і визнання права власності на об’єкти незавершеного будівництва за тим же ТОВ «ВБК «Моноліт». Тобто, колишній орендар земельної ділянки, він же і підрядник, посилаючись на те, що він виконував підрядні роботи, знову намагається відібрати у людей належне їм майно.

Нагадаємо історію спорудження другої черги житлового комплексу «Трипільська брама», яку розповідає голова правління одноіменного Кооперативу Леокадія Михайлівна Сябренко:

«Ми, інвестори «Трипільської брами», у 2007-2008 роках майже кожен стовідсотково вклали гроші в будівництво своїх квартир у майбутньому житловому будинку за адресою: м.Обухів, вул. Лермонтова. Цей будинок входив в комплекс з паркінгом та школою мистецтв. Згідно з умовами договору, початок будівництва цього об’єкту було заплановано на перший квартал 2007 року, введення в експлуатацію – четвертий квартал 2008 року, а передача об’єкту будівництва під заселення – перший квартал 2009 року. Проте восени 2008 року будівництво було зупинено всього на 10 відсотках готовності. Ми написали заяви про скоєння злочину за ст.ст. 190, 191 Кримінального Кодексу України – шахрайство та розтрата у великих розмірах, які скоєні організованою групою осіб. Дана група складалася з керівників ТОВ «ДК «Київград» (це забудовник) та ТОВ «ВБК «Моноліт» (генпідрядник будівництва з Мелітополя Запорізької області). Тоді з рахунків ТОВ «ДК «Київград» зникло 22 мільйони гривень і на 18 мільйонів гривень зроблено припис ТОВ «ВБК «Моноліт» (про це є дві підтверджуючі експертизи). Загалом у інвесторів було викрадено і привласнено більш, ніж 40 мільйонів гривень.

16 грудня 2008 року прокурором Святошинського району м. Києва була порушена кримінальна справа за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ «ДК «Київград» чужим майном шляхом шахрайства, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 Кримінального кодексу України. Для розслідування її було направлено начальнику Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. Через деякий час, для більш якісного розслідування, цю гучну кримінальну справу передали на розслідування до слідчого управління МВС в м. Києві. Декілька разів було замінено слідчого, але від цього справа не стала розслідуватись швидше.

У 2007-2008 роках без нашої згоди було змінено управителя коштами інвесторів. Ми укладали договори про участь у фінансуванні будівництва з ТОВ «Фінансовою компанією «Домбуд». Але 13 листопада 2007 року ухвалою Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «ДК «Київград» до ТОВ «Фінансова компанія «Домбуд» управителем став ТОВ «ФК «Град-Інвест», якому передали фонд і всі документи. Тобто, цією дією фактично було замінено управителя, який розпоряджався коштами інвесторів будівництва. Як ми довідались пізніше, ініціатором  схеми з ріелторськими, фінансовими і страховою компаніями був Жоголєв М.Д. У липні 2011 р. він таємно продав свою фінансову компанію «Град-Інвест» особам, які переховуються і за місцем реєстрації не проживають… Пізніше стає відомо, що в цей же час з рахунків фінансової компанії зникає і резервний фонд в розмірі 6 млн.грн.

З часом з’ясувалося, що організаторами зазначених шахрайських дій є не тільки посадові особи ТОВ «ДК «Київград». Головними організаторами є посадові особи ТОВ «ВБК «Моноліт». Саме вони, зловживаючи довірою громади міста, отримали в оренду земельну ділянку та побудували схему залучення коштів інвесторів так, щоб мати можливість їх розкрадати. Саме вони мали права землекористувача та забудовника, які і були пізніше передані ТОВ «ДК «Київград».

В липні 2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВБК «Моноліт». Було це зроблено навмисно, щоб уникнути відповідальності за шахрайські дії та уникнути зобов’язань від повернення викрадених грошей.

За ці роки ми неодноразово зверталися до органів влади різних рівнів та народних депутатів Верховної Ради України… Наша справа знаходилася на розгляді в комітеті Верховної Ради України... Але, на жаль, на адресу Кооперативу надходили лише відписки, а винні особи відкрито над нами знущалися. Ми неодноразово виходили на мітинги та демонстрації, але все, на жаль, безрезультатно.

Вичерпавши усі можливості у пошуках справедливості, ми, постраждалі інвестори, прийняли рішення згуртуватися і шукати шляхи добудови свого житла. Так було створено Кооператив.  В ході плідної праці і багатьох зусиль членів Кооперативу та небайдужих до нашого горя людей вдалося багато чого зробити за цей час:

  • ми оформили в оренду землю під недобудованими об’єктами;
  • в 2014 році Кооперативом було отримано право власності на об’єкти незавершеного будівництва, що розташовані по вулиці Лермонтова, 30, 32 та 34 та які разом складають житловий комплекс;
  • на теперішній час поновлено ряд технічних документів, виготовлено проектну документацію, проведена експертиза проекту, проводяться всі необхідні роботи з тим, щоб продовжити будівництво житлового комплексу.

Все це стало можливим завдяки підтримці та сприянню обухівського підприємця Ігоря Васильовича Лавренюка.

І от коли майже все було готове до продовження будівництва і ми з нетерпінням чекали на його початок, на нашому будинку знову хтось вирішив «нагріти руки», забрати в нас наші квартири, загнати в судові тяганини, де ми вкотре змушені будемо захищати свої законні права…»

З приводу останніх подій діляться своїми переживаннями інвестори другої черги «Трипільської брами»:

 Литвин Василь Романович:

 «Ще з початку української незалежності для вирішення житлової проблеми урядовці дозволили організовуватися різним трастам з будівництва житла, а належного контролю за їх діяльністю не встановили. До керівництва трастів приходили нечисті на руку з темною совістю ділки, пройдисвіти, шахраї, які розкрадали кошти забудовників і, лише розпочавши будівництво, зникали.

Ось перед нами аналогічний обухівський приклад. На в’їзді в Обухів людей зустрічають порожніми вікнами довгобуди. Серед них на Піщаній і ІІ черга «Трипільської брами». Яка ж зла сила так зневажливо поставилася до людей, які вклали свої кревні кошти у цей будинок, який ще десять років тому повинен бути заселений?

У І кварталі 2007 року по місцевому радіомовленню було оголошено, що по вулиці Лермонтова розпочинається будівництво житлового комплексу «Трипільська брама» ІІ черга, створено фонд фінансування, визначено генпідрядника. Почали приймати заяви від бажаючих. У цей же період закінчувалося будівництво І черги. Отже, у людей була впевненість, що генпідрядник і фонд фінансування надійні. Тим більше, що Обухівська міська рада включила в проект будівництво міської школи мистецтв і торгового центру, ввела в обов’язки одного із заступників міського голови контроль за ходом будівництва. Міськрада встановила також, що будівництво додаткових об’єктів буде за рахунок майбутніх мешканців будинку. Такі грабіжницькі рішення не приймали місцеві ради навіть радянських часів. А депутат Верховної Ради України Оксана Білозір навіть взяла шефство над ходом будівництва. Правда, воно зводилося до того, що за кожним приїздом на наради, вона закликала інвесторів берегти міського голову. Але, незважаючи на те, що вартість квартир значно зросла від включення в загальний кошторис міських об’єктів, люди все ж почали вносити кошти на будівництво. Хто згрібав усі збереження, хто продавав наявне житло, хто влазив у позички і кредити – адже собі й дітям потрібне було житло.

У 2008 році було закладено фундамент, зведені стіни… і на цьому все й скінчилося. Більше десяти років тут бовваніють стіни якоїсь неприкаяної споруди, ранячи безнадією душі інвесторів.

Мусимо на сьогодні констатувати: гроші інвесторів ІІ черги «Трипільської брами» розкрадені злочинцями. Через це багато чесних людей стали ледь не жебраками, живуть у найманому житлі, а ті, над ким висять кредити, подалися за кордон, щоб розрахуватися з банками… Суди і прокуратури, куди зверталися ошукані інвестори, відмовчуються або присилають бюрократичні відписки. Правда, ходили чутки, ніби коли прокурор оголосив підозру голові фонду фінансування Жоголеву, то його порятувала від в’язниці…

Декілька років тому ошукані інвестори таки добилися свого й створили кооператив «Трипільська брама». Дякуючи не байдужим до людської біди людям, таким як шанований підприємець І.В. Лавренюк, будівництво почало запускатися, але, як бачимо, знову шахраї піднімають голову».

 Афанасьєв Ігор Федорович:

«Заплативши всю суму за майбутню квартиру, я розраховував улаштувати нормальні умови проживання для свого сина, хворого на ДЦП. Була надія, що за кілька місяців ми цю квартиру матимемо. Історію наших поневірянь після шахрайських дій забудовника усі в Обухові знають. Думалося, що усі обмани у нашого кооперативу вже позаду. Повідомлення про судовий позов на кооператив з посяганням на нашу вистраждану власність нас приголомшило. Але нам нічого не залишається, як продовжувати боротися за свої права».

Бадуліна Ніна Хомівна:

«Ми з чоловіком продали дачу і заплатили за квартиру для сина у майбутньому будинку. Нам ще обіцяли, що хто внесе стовідсоткові кошти, той уже нічого не доплачуватиме. Але влітку 2008 року будівництво припинилося, а на осінь ми дізналися, що воно й не буде продовжуватися. Що ми, інвестори, за ці довгі десять років пережили, важко передати словами. Ми відстоювали свої законні права наполегливо і терпляче, сподіваючись, що знайдемо правду в державних інстанціях. І вже коли справи почали налагоджуватися, коли надія стала набувати реальних рис, раптом, як грім з ясного неба, отаке повідомлення. Інакше, як підступною підлістю, це назвати не можна».

 Телепенько Ганна Михайлівна:

«Чоловік на важких заробітках зібрав кошти на побудову власного будинку. Але так як діти завжди хочуть жити окремо, то ми будинок продали, а вклали кошти на дві двокімнатні квартири – для себе і для дітей. На сьогодні ми залишилися без грошей і без квартир. Чоловік помер, обмріяного житла нема, я і мої діти важко переживаємо ці жахливі втрати. Шахраї, що відібрали у нас гроші, не покарані, а на залишки нашої власності знову зазіхають лихі люди. А душу печуть тяжкі сумніви, що у нашій державі можливо відстояти свою правоту».

 Скидан Микола Іванович:

«Усі запаси, які у нас були, ми у 2007 році вклали у майбутню однокімнатну квартиру. Вже у 2008 році дізналися, що нас, інвесторів, ошукали спритні ділки. І хоч на директора фінансової компанії «Град інвест» Жоголева заведена кримінальна справа, нам від того не легше, бо вкрадені гроші повернути неможливо. Зараз живу разом з братом у батьківській хаті, а сину фактично ніде жити. Ми добилися, щоб стати власниками цієї недобудови і земельної ділянки під нею. Та ось почалися судові позови до нашого кооперативу, щоб відібрати і те, що у нас залишилося».

 Швець Ніна Пилипівна, мама члена кооперативу Філоненко Лариси Володимирівни:

 «У нашій сім’ї навколо квартири у «Трипільській брамі» ціла трагедія. Моя дочка Лариса втратила чоловіка, коли її двом дітям було чотири і два рочки. Вона сама їх ставила на ноги. А проживали ми усі разом у 26-ти квадратних метрах. Дочка хотіла для дітей придбати житло. Ми їй нічим не могли допомогти. Вона почула, що в «Трипільській брамі» житло можна купити порівняно недорого, тому вона продала земельну ділянку і в 2007 році вклала гроші у майбутню квартиру. Та наші сподівання на нове житло у 2008 році розлетілися в друзки. Дочка важко перенесла цей удар, побивалася дуже, разом з усіма боролася за продовження будівництва, а шість років тому вона померла. Тепер онуки їздять на акції відстоювати наші права. А що нам залишається? Ми ж усе втратили».

 Пашковська Олена Миколаївна:

«У кооперативі я представляю не тільки себе, а й племінника Нестерука Альберта Віталійовича, який, на жаль, не дочекався квартири і раптово помер у сорокарічному віці. Він був військовим, приїхав в Україну, одружився. З дружиною продали все можливе, вклали кошти в «Трипільську браму», а самі жили у найманій квартирі. Як таке з ним сталося, то дружина з дитиною переїхала до своїх батьків. Така невесела історія. Минулого року вже наче пішли розмови про відновлення будівництва, аж раптом знову неприємності. Знову треба боротися… за своє».

 Шкіренкова Наталія Федорівна:

«У 2007 році я заплатила гроші і оформила документи на 2 однокімнатні квартири – на себе і на дочку з сім’єю.  Хто ж знав, що так станеться з нашим будинком? Зараз живемо усі разом з донькою і її сім’єю в 1-кімнатній квартирі, а це дуже складно. Я інвалід  І групи по зору. Якщо вже не можна буде відновити будівництво, то хоча б гроші нам повернули, щоб я могла собі придбати якесь окреме житло на вторинному ринку».

 Шликова Людмила Олександрівна:

«Як відомо, діти хочуть жити окремо від батьків, і це правильно. Так і я продала свою квартиру, вклавши гроші у дві – нам з дочкою і синові. Ми бачили, що будується і заселяється попередній будинок, повірили, що і наш швидко побудують. А вийшло зовсім по-іншому: на сьогодні ми усі троє безхатьки –12 років живемо по чужих квартирах, я вже сім кутків змінила. Тепер ще й важка хвороба напала, а грошей нема лікуватися. Доживаю віка у чужій оселі. Що мене змусило повірити оцим шахраям? Звісно, що боротися далі треба, та ходити на акції у мене вже нема сил, але душею я буду з усіма». 

 Ми, інвестори «Трипільської брами», такі ж громадяни України і члени Обухівської громади, як і всі. І тому маємо право на нормальні умови проживання і захист своїх громадянських прав. Це нам гарантує і Конституція України. Наші конституційні права грубо порушуються. Тому просимо термінової допомоги і активного сприяння від народного депутата Верховної Ради України Олександра Дубінського, Кабміну, Обухівської міської ради, а також від правоохоронних органів. А моральної підтримки ми потребуємо від усіх небайдужих обухівців.

Підготувала Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм