08 липня 2019

ЧЕРЕЗ ПРОСВІТУ І ВИВЧЕННЯ МИНУЛОГО - ДО УТВЕРДЖЕННЯ СВОЄЇ ДЕРЖАВИ

Загальновідомий висновок про те, що інтелігенція, вихована колонізатором, ніколи не буде служити власному народу.  Так було з нами за радянщини, не зовсім вирівнялася ситуація і за незалежної України. Але завжди були і є представники інтелігенції, які, незважаючи ні на що, своє життя і діяльність поставили на службу рідному народу. Чимало таких людей, на щастя, живуть, працюють і творять в Обухові. Серед них – корінна обухівка, письменниця, педагог, краєзнавець Наталя Любиченко, яка разом зі своїми однодумцями взялася за надзвичайно важливе завдання – зберегти і вивчити все краще в нашій минувшині, щоб це безцінне надбання стало фундаментом для побудови нашого державного дому. Наталя Василівна нещодавно перетнула черговий життєвий рубіж, який дає право проаналізувати досягнуте і намітити плани на майбутнє. Вона розповідає про ті  найважливіші складові її письменницької і краєзнавчої роботи, яка стала справою  її життя.

  • З Божою поміччю років десять тому я написала вірш, який згодом став піснею під назвою «Я – донечка обухівського краю». Я дійсно пишаюся своїм глибоким і давнім обухівським корінням. У мене рідні по крові – пів-Обухова. Але це не тільки гордість, а й мій обов’язок зберегти родинний спадок. І не тільки. Моя родина – це весь Обухів з його яскравими особистостями і неповторною Кобринкою, непридуманою історією і вже напівзабутими піснями. Були Пожарницька, Домотенко в краєзнавчому музеї. Тому ще років п’ятнадцять тому я взялася записати від обухівських старожилів їх спогади з публікацією в міській газеті.  Ці публікації вилилися згодом у краєзнавче видання «Спогади, навіяні вітряками». Я не тільки записувала згадуване нашими старшими людьми, а й рятувала від знищення колишні предмети побуту і знаряддя праці, рушники і сорочки, хустки і корсетки. Я була така не одна. Як ми знаємо, величезна колекція старожитностей зібрана відомим обухівським майстром Миколою Майком, він радо виставляє це глядачам, але постійного місця для експозиції донедавна у нього не було. Як не було такого місця і для багатющої колекції творів народного мистецтва заслуженого майстра народної творчості України Галини Кучер, яка років двадцять плекала ідею відкриття в нашому місті художньої галереї. Багато колишніх предметів побуту ще валяються на обухівських горищах, стоять у старих хатах. Усе це не повинно було пропасти, піти у забуття. Тому ми з моїми однодумцями вирішили відкрити народний  мистецький центр. Ще одна причина відкриття такого закладу: у районному краєзнавчому музеї, куди свого часу обухівці віддали багато своїх сімейних реліквій, не завжди можна їх побачити. Ми ж ставили за мету створити такий заклад, де б завжди можна було побачити своє.
  • Започатковувати новий культурний заклад - дуже відповідальна і непроста справа. Як ви втілили в життя ваш задум?
  • Задум виношувався давно, бо наше місто потребувало відкриття такого мистецького закладу. Адже у місті повинні бути не тільки школа мистецтв і платні школи танців та сучасного співу, а й аматорські клуби, гурти, де б зберігалася, відроджувалася і поширювалася народна культура. Нам пощастило із приміщенням. Воно в центрі міста, на третьому поверсі колишнього універмагу, причому це колишній актовий зал із сценою, м’якими кріслами, паркетом, що дозволяє проводити тут різні заходи: виставки, презентації, концерти. Сплату орендної плати і спожитої електроенергії взяв на себе наш надійний партнер – Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» на чолі з відомим підприємцем і меценатом Ігорем Васильовичем Лавренюком. В облаштуванні інтер’єру – серцевини мистецького центру – взяли участь багато людей. Так як це волонтерський проект, то велику роботу взяли на себе члени ГО «Материнське серце», яких талановито організувала її голова, закохана в народне мистецтво Віра Іванівна Іщенко. Підставили нам плече хлопці і дівчата з молодого крила ГО «Правий сектор» та СІЧі-14. Складаємо велику вдячність за постійну підтримку члену Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», керівнику Обухівського АТП 13238 Валерію Васильовичу Кравцову. Презентацію закладу, яка відбулася на День народження Тараса Шевченка, допомогли підготувати і провести дитячий, педагогічний і батьківський колективи дитсадка «Світлячок». Та найбільшу роботу на себе взяли члени нашої творчої групи журналіст-краєзнавець Олена Артюшенко, родич поета Андрія Малишка Сергій Сак та культуролог Ніна Михайлишин. Ми виставили на огляд обухівців і гостей міста десятки рушників, сорочок, корсеток, спідниць. Знайшла своє місце в експозиції частина великих колекцій старожитностей, зокрема предметів традиційного народного побуту, Миколи Майка і Галини Кучер. Після презентації обухівці стали активніше пропонувати свої сімейні реліквії, бо вони побачили, що мистецький центр за своїм змістом і організацією – народний, усе в ньому доступно і відкрито. Буде також вказано, кому належав чи належить той чи інший експонат.
  • Які заходи вже відбулися у мистецькому центрі?
  • Відкривали ми центр показом народного свята Колодія, у якому взяло участь майже дві сотні учасників і глядачів. Потім ми провели День пам’яті Тараса Шевченка з читанням його творів і виконанням його пісень. Окремим концертом на сцені мистецького центру продовжили цю невичерпну Шевченківську тему столичний чоловічий гурт «Чумаки». День Матері ми відзначили співанням колискових і пісень про маму за участю міського хору ветеранів «Оксамит», вокального ансамблю педагогів «Оріяночка», вихованців і батьків дитсадка «Світлячок» та інших обухівських дітей, мам і бабусь. Найбільше вдячних глядачів зібрала зустріч з учасницями фольклорного гурту «Берегиня» з села Козацьке Бобровицької ОТГ на Чернігівщині, які зачарували нас виконанням автентичних пісень. Майже місяць в нашому центрі тривала виставка робіт майстра Івана Рябчука «Вишитий «Кобзар». Зараз можна побачити твори самодіяльного художника Михайла Кладницького. Поза нашим приміщенням (а саме в офісі Аграрної партії) ми організували виставку творів відомо українського графіка, народного художника України, академіка Василя Перевальського. Дитячий колектив і молодіжне крило нашого творчого гурту на Трійцю ознайомили сусідів – мешканців міста Українки з народною складовою Зелених свят – дитячими забавками, молодіжними танцями, плетінням трійчанських вінків. Участь у цьому дійстві брали до тридцяти наших волонтерів. Крім цих заходів, ми провели для дошкільників, школярів і дорослих ознайомчі і тематичні екскурсії, запровадили лекторії.
  • Що у планах на найближче майбутнє?
  • Ми й далі поповнюємо експозицію, опрацьовуємо її. У календарному плані заходів – державні і народні свята, зокрема День Незалежності України, Купайло. Будемо їх проводити на виїзді, у природному середовищі. Левову частку зусиль у наших заходах беруть на себе дитяче та молодіжне крила нашого товариства. Ми не тільки показуємо справжні народні ігри і танці, а й паралельно демонструємо традиційне народне вбрання, пояснюємо значення кожного елемента, його характерні регіональні особливості. Ці покази поступово переростають у ще один наш проект – театр народного костюма. Ми переконалися, яку велику цікавість викликають у глядачів ці демонстрації з танцями й іграми. Успішно продовжуємо і проект «Рушники Малишкового краю» за допомогою успішного підприємця та мецената Ігоря Лавренюка.  Нашим знаменитим обухівським «шитим» рушником продовжуємо дивувати людей Київщини й України. З початком навчального року відкриваємо щомісячні літературні і мистецькі посиденьки, які передбачатимуть зустрічі з відомими літераторами, художниками, презентації художніх виставок і літературних творів. Для дітей ми готуємо цілу серію майстер-класів. Про це будемо оголошувати окремо.
  • Як Ви, пані Наталю, визначите основну концепцію народного мистецького центру? Яке завдання він вже виконує для обухівської громади?
  • Ми переконалися, яке зло суспільству, громаді чинять люди неосвічені і непросвічені, особливо, якщо у таких людей влада. Тому основне завдання нашого мистецького центру – просвіта через пізнання свого коріння, через осягнення глибинної сутності нашого духовного спадку, через поширення елементарних понять з естетики. Розумні суспільства давно зрозуміли, що ліпше будувати школи мистецтв, ніж виправні колонії. Ми теж повинні виховувати в українських дітях смак до рідного культурного надбання, інакше в їх душах цей простір буде займати чужа антикультура. Наш культурний продукт покликаний спрямувати зусилля обухівської громади на державотворчі процеси. Ми ж розуміємо, що наша мета – сильна і процвітаюча Україна. Творімо її разом.

Розмову вела Олена Дрига

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм