ДЛЯ МЕНЕ ВСЕ В МОЇЙ ДЕРЖАВІ МАЄ СЕНС

Олександра Кирик – одна з найактивніших учасниць щорічного літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини», започаткованого ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Тричі поспіль вона займала призові місця як у літературному, так і в художньому його етапах. В її представленні для видання «Обухівський ярмарок народної творчости» писалося, що вона, крім літератури і живопису, цікавиться ще багато чим, зокрема музикою та театром. Сьогодні Олександра, ця різнобічно розвинена юнка і яскрава особистість – студентка факультету української філології Києво-Могилянської академії. Привід для розмови дуже важливий: саме в День Конституції України їй виповнюється 18 років. Цікаво почути про ставлення Олександри до цього співпадання і, взагалі, про сьогоднішнє її світовідчуття. - Навіть не знаю з чого почати. Студентське життя зараз наповнене вщерть: цікаві предмети, імениті викладачі, сам дух Могилянки спонукає до самоудосконалення і осягнення нових знань, добутих задовго до нас. До речі, цікавий факт, на день Конституції України, 28 червня, вМогилянці традиційно святкують день конвокації: на церемонію збираються викладачі, студенти, батьки та гості. В урочистій атмосфері випускникам університету вручаються дипломи про отриману освіту. Те, що я за нашими законами, післяповноліття матиму право голосу -мене дуже тішить, адже нарешті я зможу реалізувати своє право обирати владу, а значить і стратегічний напрямок розвитку держави. Я чекала цього моменту, бо тема політичного життя в Україні мене цікавить ще зі школи. Я очолювала свою команду зі щорічної гри “Брейн-ринг” на правову тематику. Двічі ми займали перше місце серед шкіл району. А для цього треба було добре орієнтуватися у правових питаннях, у тому числі й в основних моментах з Конституції України. Коли минулого року обирали Президента України, я з величезним захопленням їздила на дебати на НСК. Свої думки з приводу вибору майбутнього нашої держави я викладала в соціальних мережах. І хоч через юний вік моя думка у виборі Президента не була врахована, я свій вибір зробила, як мінімум для себе самої. Взагалі, вважаю, що політика, правові та гуманітарні проблеми в суспільстві дуже важливі, тому ставлюся до них усвідомлено і серйозно. - Чому значна частина твоїх ровесників пасивна? - Тут кілька причин. Одні вважають, що політика – це нудно, инші – що без них усе вже вирішили і від них нічого не залежить, ще дехто…
Детальніше ...

ГОЛОВНИЙ ОБЕРІГ ДЕРЖАВНОСТИ І ДЕМОКРАТІЇ

Внаслідок розпаду радянської імперії у 1991 року постала незалежна Українська держава. А 28 липня 1996 року Верховною Радою України був прийнятий її Основний закон – Конституція, яка стала правовою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства. Конституція увійшла в наше суспільне життя як головний оберіг державности і демократії, як реальна можливість для всебічного розвитку особистості. Наша Конституція наголошує на абсолютній цінності людини, її життя і здоров'я, чести, гідности і безпеки. Світовий досвід свідчить, що найуспішніше розвивається та держава, в якій найбільш повно розкривається творчий потенціал людини. Саме вільна і відповідальна особа є головною рушійною силою сучасної цивілізації. Керуючись цими високими ідеями, наша Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» головні зусилля у своїй діяльности спрямовує на творчий розвиток особистости, у першу чергу юного покоління. І результати п’ятирічної громадської роботи утвердили у правильности нашого вибору. Шановні земляки! Вітаю усіх нас з цим великим державним святом! Нехай любов до України, відповідальність за її долю сповнюють нас життєдайною силою, натхненням, спонукають кожного до успішної самореалізації у професійній, підприємницькій діяльностях. Докладаймо всіх зусиль для розбудови потужної, справедливої і заможної держави, у якій би вільно розвивалися кожна громада, кожен її громадянин. Майбутнє України залежить тільки від нас. Зі святом! Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

НЕХАЙ НІКОЛИ НЕ ТОПЧЕ НАШУ ЗЕМЛЮ НОГА ОКУПАНТА

Після публікації матеріалу в номері газети НАРОДНА РАДА ОБУХОВА «Червоноармієць Яків Якович Жевага: вже не зниклий безвісти» зателефонувала обухівка Світлана Федорівна Артамонова, яка проживає по вул.Шевченка. Вона повідомила, що її мама під час війни співпрацювала з обухівським радянським підпіллям, зокрема з Євдокимом Жевагою. Світлана Федорівна розповіла про ще кілька маловідомих фактів із недавньої історії Обухова, які зацікавлять наших читачів. Артамонова Світлана Федорівна (4.07.1941 р.н.), вул. Шевченка: Моя мама Розпереза Уляна Григорівна (у заміжжі Артамонова, 21.09.1914- 25.06. 2002), народилася останньою, шостою, дитиною в родині Григорія і Наталки Іванівни Розперез, що жили на Драній горі. Коли батька Григорія забирали на Першу світову війну, він сказав мамі, що тримала на руках маленьку Улянку: «Бережи цю дівчинку, вона тебе в старості догляне». Мама росла розумною, уміла все робити по господарству, у полі, на городі. І коли вона, як і старша сестра Мотя, пішла служити до київських євреїв, то один з них порадив не марнувати дитинство, а йти вчитися. Мама ж моєї мами не завжди схвально ставилася до прагнення дочки вчитися, тому Улянка втікала до школи, де гарно вчилася, а разом з Дусиком Малишком ще й випускали стінну газету. Дівчинка була напрочуд вродливою, що не пройшло повз увагу юного Малишка, який пропонував їй «піти по життю разом». Але Улянка не погодилася, бо їй потрібно було бути біля мами. Вчилася в одному класі з Бондаренком Іваном Петровичем, який згодом вчителював у другій школі, допомагав їй, а також відомим педагогом Вірою Юхимівною Підтілок. Працювала на пошті. Звідти спостерігала, як у тридцятих роках громили Воскресенську церкву, як ревіли на весь Обухів повалені дзвони. Мама стояла і плакала над загубленою красою. Тоді були ще й голодні роки. Після закінчення курсів працювала в ощадкасі, в райкомі комсомолу. У 1938 році одружилася з моїм батьком Федором Михайловичем Артамоновим (3.06.1910-23.12.1996), родом з Рязанщини, який після армії був присланий в Обухів начальником пожежного депо. Під час війни був насильно вивезений до Німеччини на примусові роботи, де його ледь не розстріляли. Тільки роздобута мамою довідка про те, що у нього діти, порятувала його від смерти. Працював у бауера біля коней. Після війни батько відновився в партії і 40 років пропрацював у райфінвідділі, витягував Обухів з…
Детальніше ...

НЕХАЙ НІЩО НЕ ЗАТЬМАРЮЄ ВАШЕ ПРОФЕСІЙНЕ СВЯТО, ШАНОВНІ МЕДИКИ!

Традиційно до Дня медичного працівника відомий у місті підприємець і меценат Ігор Васильович Лавренюк вітає обухівських лікарів, медичних працівників усіх ланок з їх професійним днем. Цього року у зв’язку з небезпечною вірусною інфекцією наші медики прийняли на себе особливу місію з лікування і профілактики цього захворювання. З вдячности за їх самовіддану працю, за безвідмовну готовність ризикувати своїм життям і здоров’ям заради виконання свого професійного обов’язку від імені мецената подарунки працівникам усіх відділень Обухівської лікарні вручили члени Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», Правління якої очолює Ігор Васильович. Шановні медики! Нехай обходять вас і ваших пацієнтів небезпечні хвороби і нещастя. Нехай ніщо не затьмарює ваше професійне свято, як і кожен день вашої благородної праці!
Детальніше ...

З ДНЕМ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЩИРО ВІТАЄМО!

Нехай життя обдарує Вас щасливими моментами і приємними спогадами, розумінням і вдячністю людей. Нехай благословенними будуть Ваші дороги, радують друзі, колеги, надихають нові справи, зігріває родинне тепло. Успіхів у Вашій справі і гарного настрою.
Детальніше ...

СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧЕ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ «СВІТЛЯЧКА»

Незважаючи на тимчасові ускладнення із карантинними заходами, навчально-виховний процес у дошкільних закладах міста не припиняється. Так, у ДНЗ «Світлячок» велися ремонтно-опоряджувальні роботи, а на завершення навчального року на прохання колективу закладу до Міжнародного дня захисту дітей відомий у місті підприємець і меценат, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Васильович Лавренюк подарував спортивно-оздоровче обладнання. Вручив подарунок член Правління Організації Валерій Васильович Кравцов. Новинка у спортзалі садочка допоможе педагогам проводити заняття з малечою ще цікавіше і захоплююче
Детальніше ...

БУДЕ КОМУ ПЕРЕДАТИ КРАЄЗНАВЧУ ЕСТАФЕТУ

Любов до краєзнавства мені прищепив учитель Малишківської школи Микола Кирилович Панченко. З його легкої руки я захопилася цією справою на все життя. Краса мого обухівського краю, його люди завжди надихали мене на творчість. Моя краєзнавча діяльність активізувалася останні п’ять років, відколи відкрилася можливість публікувати мої дослідження на сторінках місцевого багатотисячного видання «Народна Рада Обухова». Після кожної публікації обзиваються люди, які дають додаткову інформацію, просять написати і про їх родичів. Зацікавлення своєю минувшиною проростає і в дітей та онуків героїв моїх публікацій. Зачепила ця тематика і педагогів з учнями Академічного ліцею №1 ім. А.Малишка. Два останні засідання обласної школи передового педагогічного досвіду відбулися з використанням піднятих нами тем – про народні колискові та криниці рідного міста. Зокрема, учениця Олександра Володіна представила цікаве дослідження про старі криниці на різних обухівських кутках та історії їх походження. Ця зацікавленість краєзнавчою темою вимальовується в ще одну волонтерську акцію під назвою «Врятуй криницю». Волонтерська організація «Материнське серце» спільно зі школярами оголошує толоку з прибирання загальних куткових криниць, впорядкування території навколо них. Результати будуть опубліковані в газеті «Народна Рада Обухова». Намітилася ще одна обнадійлива тенденція: деякі школярі зацікавилися своїм родоводом, фіксують у письмовому вигляді спогади своїх старших родичів. Наприклад, переможець дитячого Конкурсу «Побачити світ очима дитини» Макар Підтілок присвятив вірш своєму прадідусю-гончару (був опублікований у попередніх випусках газети). А в цьому номері ми пропонуємо читачам дослідження про куткову криницю учня Академічного ліцею ім.В.Мельника Назара Побігая, розповідь учениці Академічного ліцею №5 Олександри Шарапової про врятований під час війни її прабабусею «Кобзар» Тараса Шевченка. Ми починаємо збирати матеріал і про тих обухівців, які народилися в инших куточках України і прибули в Обухів в різний час і стали його патріотами. Такий матеріал про прабабусю і прадідуся подає у цьому номері учениця Академічного ліцею №4 Валерія Гошовська. Чекаємо на широкий відгук про нашу краєзнавчу роботу, а особливо залучення до неї все більшої кількости дітей, небайдужих до нашої минувшини, з якими ми поділимося досвідом і своєю любов’ю до цієї справи. Наталя Любиченко, член Національної спілки письменників України ВОДА ЗАВЖДИ СВЯТА Назарій Кравченко, учень 7-А класу Академічного ліцею ім. В.Мельника: Свою родину я дуже люблю і постійно розпитую у старших про їхнє минуле. Моя…
Детальніше ...

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

Будь-яке суспільство характеризується рівнем життя і безпеки в ньому для дітей. Адже діти, їх благополуччя і всебічний розвиток – це запорука процвітання нації та її майбутнього. Першого червня світова спільнота ще раз звертає увагу всіх країн і народів до проблем підростаючого покоління. Природньо, що і в громаді, і в родині сенсом усіх зусиль і досягнень є здоров’я і щастя дітей. Основним напрямком діяльности в нашій Громадській Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» є розвиток талантів і здібностей дітей різного віку – від дошкільнят до випускників шкіл. Цій меті присвячені кілька проєктів нашої організації. Перший – це щорічний дитячий літературно-художній Конкурс «Побачити світ очима дитини», до якого за п’ять років долучилися сотні дітей обухівської громади. Підсумком Конкурсу є щорічне ілюстроване видання «Обухівський ярмарок народної творчости», де розміщуються твори його переможців і відзначених. Другим масштабним проєктом організації є проведення майстер-класів для дітей початкової школи. Цей захід набув такого розмаху, що до трьох тисяч обухівської малечі щоразу долучаються і вихованці початкової школи сіл району. Така ж велика кількість юних глядачів запрошується нашою Громадською Організацією і на новорічні вистави. Ми відгукуємося і на потреби навчальних закладів міста, творчих колективів, спортивних клубів. Усе це ми робимо тому, що від уваги громадських організацій і об’єднань, їх підтримки великою мірою залежить подальша доля дітей. І якщо ми будемо ростити їх у добрі, оточимо їх любов'ю, ставши дорослими, вони змінять світ на краще! Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

СЕЛУ КРАСНОМУ НЕ МЕНШЕ 935 ЛІТ

Усі села на Обухівщині красиві, а особливо ті, що притулилися по обидва боки річки-красуні Красної. І серед них лише селу Красному пощастило мати назву річки. Про мальовниче Красне, що розкинулося південніше Обухова, наша розмова з корінним краснянином, кандидатом хімічних наук, краєзнавцем, відомим громадським діячем Анатолієм Михайловичем Висотою. - Пане Анатолію, вашому перу належить краєзнавче видання «Красне. Красен. Красн», що вийшло друком у 2009 році. Ви дослідили історію села, визначили, чим же воно відрізняється від инших сіл обухівського краю. - В історії Красного багато чого спільного з иншими сусідніми поселеннями: Трипіллям, Витачевим, Обуховом. Усі історичні процеси відбувалися тут у загальноукраїнському руслі. Відмінність криється, на мою думку, в усній народній творчости та особистостях, що залишили в пам’ять про себе топонімічні назви. Ось стара легенда про Красне. На семи водах, на семи плотах, на семи вітрах пливли сім братів та із Красною. Із чужих країв у прадавній час приплили вони та й у край наш. Стали жити тут рідних сім братів із сестрицею та із Красною. Один звався Роз, другий звався Діл, а вже третього звали Голубом, а четвертого просто Ясеном. П’ятий звався Кут, ну, а шостий - Яр, ім’я сьомого вже забулося. І розрісся рід від семи братів і від їхньої сестри Красної... Друга легенда про «Оліну воду». Діялося це років зо сто тому, коли по краснянських землях стали прокладати залізницю. В одного майстра була дочка Оля, яка варила батькові їсти та гуляла околицями села. Якось коло урочища Ріг вдарило з-під землі джерело. Оля була зачарована побаченим водограєм і в нестямі попросила Бога полетіти до нього. Дівчину підхопив той водограй і поніс на небеса. Батько не знайшов дочку, тільки на пісочку прочитав: «Я тут, тату!». Відтоді люди помітили, що Оліна вода знімає втому, від неї швидко заживають подряпини, а хто пив ту воду, то здоровішали. Ці та инші легенди мені розповіла моя баба Варка (Варка Давидівна Баклан), а їй розказала її баба. Я ті легенди пригадав, коли працював над написанням книги про Красне. Наше село розташоване у розкішній широкій долині, захищеній від вітрів з півночі і від суховіїв з півдня. Ці кліматичні умови сформували й характер краснян – більш покладистий. - Розпалила зацікавлення…
Детальніше ...

ЙОГО ЗІРКА ПРОДОВЖУЄ СВІТИТИСЯ

Мало хто вже і пам'ятає про оголошену у 1982-у році минулого століття так звану продовольчу програму, яка обіцяла подолати, нарешті, дефіцит харчів у найпередовішій країні соцтабору. Плани були грандіозні. У них був включений і Трипільський біохімзавод, будівництво якого розпочалось у 1980 році в заплаві річки Стугни на території сорока п’яти гектарів. Це було унікальне підприємство з випуску кормового концентрату лізину – незамінної амінокислоти. З лізином пов’язували майбутні успіхи у підвищенні продуктивності тварин. Вважалось, і це було доведено, що одна тонна його 10-процентного концентрату економить 10-12 тонн фуражного зерна, і він сприяє швидкому приросту тварин і повнішому засвоюванню ними кормів. Пам’ятним для заводського колективу став день 29 грудня 1984 року, коли одержали перші гранули кормового лізину. Скільки радощів було тоді на обличчях будівельників, монтажників, експлуатаційників – усіх, хто брав участь у спорудженні заводу! На цьому піднесенні і друга черга була введена на три місяці раніше запланованого. За проектною потужністю – 16 тисяч тонн лізину в рік – Трипільський біохімзавод був найпотужнішим в колишньому Союзі. Про минуле і сьогодення підприємства наша розмова відбувалася 2007 року з колишнім директором заводу, почесним громадянином Обухова Володимиром Михайловичем Зохнюком. - З плином часу багато прізвищ людей, активних учасників цих подій, вже призабулися, - згадує Володимир Михайлович. - Але усі працювали з віддачею і вболівали за стан справ на заводі, за що я - на відстані вже значного часу - дуже їм вдячний. - За своєчасне і успішне введення в експлуатацію першої черги заводу велика група будівельників була відзначена грамотами Президії Верховної Ради УРСР, у тому числі працівники заводу – слюсар М.В.Мазьков, апаратник С.В.Малишев. Почесною грамотою Президії ВР УРСР був нагороджений і перший секретар Обухівського райкому партії М.А.Ременюк, який приділяв значну увагу будівництву заводу, особливо його соціальної сфери. За своєчасне введення і освоєння потужностей двох черг у 1986 році мене було відзначено орденом Трудового Червоного Прапора, апаратника С.І. Кучина - орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову доблесть» - слюсаря В.П.Горового, електрослюсара В.І.Чорноівана, токаря М.М.Савченка, апаратницю О.П.Яковчук, медаллю «За трудову відзнаку» - старшого майстра М.І.Борисова, старшого машиніста В.В.Шарапова і слюсаря Ю.С.Пархоменка. У переважній більшости колектив заводу був молодіжним, і молодим надавалась можливість проявити ініціативу, здібности, показати молодечий запал, а…
Детальніше ...

ТВОРИ О.В. АРТЮШЕНКО

ТРУДИСЬ, НЕБОЖЕ Не хотілось би, щоб у наших дітей після розмови про Всевишнього, про призначення людини на землі, про духовні цінності склалась думка, що не треба самому ні про що дбати, а краще в усьому покладатись на Господа - Він усе дасть, все влаштує. Це неправильна, хибна думка. Бог мудрий і справедливий і ніколи лінивому не забезпечить райське життя. Він пошле допомогу немічному, каліці, сироті, а здорова, сильна людина повинна трудитись не тільки на себе, а й на своїх дітей, на стареньких батьків, на усіх, хто не може повноцінно працювати. Лише тоді Господь посилає й необхідні матеріальні блага людині, коли Він бачить її старання, її добросовісну працю. Про це є одне дуже мудре оповідання, на якому вчаться покоління українських дітей. ... Старий дідусь-перевізник човном переправляв на другий берег молодого чоловіка. Перед тим, як сісти в човен, дідусь перехрестився і прошептав коротку молитву. Молодому чоловікові було цікаво дивитись на дідуся, який вправно веслував. Потім він у нього запитав, для чого йому молитва, коли веслувати доводиться самому і для чого щось просити у Бога, адже кожній людині все наперед призначено, і ми вже нічого змінити не можемо? Почувши запитання, дідусь спочатку, не проказуючи ні слова, витяг з води одне весло і почав гребти тільки другим, яке залишилось у воді. Човен перестав пливти по прямій лінії до протилежного берега, а закрутився на одному місці. Це викликало подив у чоловіка: чому перевізник чинить так нерозумно? На те дідусь-перевізник доброзичливо пояснив: - Щоб успішно перепливти життєву ріку, людині потрібні, як двоє весел перевізнику, дві речі - власна праця і молитва до Господа. Без чогось одного успішний життєвий шлях неможливий - людина буде крутитись на місці, а не просуватиметься уперед. Тому мудрий народ навчає дітей такими приказками: „Бога взивай, а рук прикладай", „Трудись, небоже, то й Бог поможе". ДОБРИЙ АНГЕЛ І ЗЛИЙ Ангели - то служителі Божі, які виконують Його волю. Багато їх у Нього. Вони завжди там, де творяться справи во славу Божу, де потрібна допомога, де треба відстояти справедливість. Основне завдання небесних служителів - охороняти кожну душу на землі. Господь приставляє до кожної хрещеної душі свого охоронця, і той не покидає її ні вдень, ні…
Детальніше ...

ОБУХІВСЬКОМУ АТП 82!

Сьогодні, 15 травня, виповнилося вже 82 роки Обухівському автопідприємству № 13238, яке вважається одним з найстаріших в районі. У далекому 1938 році на двох гектарах території розпочав роботу автозагін. За цей час долі сотень чоловіків і жінок Обухова і району пов’язалися з цим підприємством, адже праця на ньому була почесною і престижною. З 1977 року підприємство очолює відома в місті людина Валерій Васильович Кравцов, для якого автопарк став місцем становлення і гартування. За цей період колектив підприємства гідно пройшов усі важливі етапи розвитку міста і району, відігравав у них одну з визначальних ролей. Колектив автопідприємства і дотепер дорожить своєю славною історією. На його території споруджено обеліск Слави, присвячений загиблим працівникам в роки Другої світової війни, на стеллі якого викарбувані їх імена. Сьогодні колектив підприємства зі своїм незмінним директором Валерієм Васильовичем Кравцовим на честь чергової річниці автопарку зібралися біля обеліску Слави і вшанували пам’ять своїх колег. Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» вітає керівника автопідприємства і його колектив з черговою датою, бажає успіхів і процвітання!
Детальніше ...

РОДЕ МІЙ КРАСНИЙ, РОДЕ МІЙ ПРЕКРАСНИЙ

Кожна жінка-мати виконує на цій землі святий обов’язок продовження роду. Є мати – є діти. Є мати – є незнищенність людини попри усі нещастя, що на кожному кроці її переслідують. Сьогоднішня розповідь про багатодітні обухівські сім’ї, які народили і поставили на ноги по семеро і більше синів і дочок. Спогади Надії Миколаївни Козаченко (дівоче Говорун, 5.03.1951 р., куток Яр). У далекому 1929 році поєднали свої долі двоє сиріт Ганна Чирикал і Микола Говорун. Обоє рано залишилися без батьків. В Ганни був опікуном Прохор Чирикал, а в Миколи – дід Лазар. В 1930 році у них народилася перша донечка Оля, в 1935 році – син Микола, 1938 – Ніна, яка у 2-річному віці померла від кору. Мати працювала в колгоспі за трудодні. Батько – бригадиром на цегельні. 1939 році батько пішов на Фінську війну, в 1941 році на одну добу прийшов провідати родину. Його проводжали жінки усього кутка в село Мала Вільшанка, де формувалася їхня частина. В 1941 році народився син Михайло. До 1945 року не було від батька ніякої звістки. Мама дуже бідувала з малими дітьми. Повернувся в 1946 році. Як виявилося, батько пораненим потрапив у полон, там працював ковалем. В 1947 році народився син Василь. Сім’я голодувала, і батько їздив міняти на хліб все, що було. В 1949 році народився син Володя, але у півторарічному віці він втопився в криниці. Для сім’ї це був страшний удар. Мати одержала порок серця, а сестра Оля від страху посивіла. В 1951 році народилася я, Надія, в 1952 році – сестра Віра, в 1954 – наймолодший Андрій. Народили одинадцятеро дітей. Виростили семеро, чотирьох не стало маленькими. Нема вже з нами Михайла, Миколи та Ольги. Тяжке дитинство випало на долю старших Ольги і Миколи. Микола в 6 років уже пас череду. Згадує, коли зайшли в Обухів німці, вони зігнали на полі усю череду і з допомогою собаки заганяли на машини. А наша корова збила з ніг німця і втекла до лісу. Потім прийшла додому. Дякуючи такому випадку, сім’я залишилася з молоком. З 12 років Микола в колгоспі орав волами за шматок хліба і черпак супу. Потім допомагав батькові виробляти цеглу. В 1951 році пішов працювати…
Детальніше ...

ЧЕРВОНОАРМІЄЦЬ ЯКІВ ЯКОВИЧ ЖЕВАГА: ВЖЕ НЕ ЗНИКЛИЙ БЕЗ ВІСТИ

Обухівське прізвище Жеваг відоме нам, насамперед, з історії радянського партизанського руху, у якому загинули один з його керівників Євдоким Якович Жевага, його дочка Ольга та племінниця Олександра. Та родина Жеваг, яка жила на Польку, віддала минулій війні не тільки Євдокима, а ще і Якова та Івана. У війні вижив тільки Ігнат. Донедавна Яків та Іван числилися зниклими без вісти. І хоч після 1945 року пройшло вже 75 років, а нащадки зниклих учасників минулої війни продовжують шукати відомості про останні дні своїх дідів-прадідів, місця їх поховання. Кілька років онуки Якова Яковича Жеваги шукали хоч якусь інформацію про нього. Шукали в Україні, давали запит і в Подольський воєнний архів, що у Підмосков’ї, адже там знаходиться найбільша частина воєнної документації. Розповідає Олександр Григорович Жевага, корінний обухівець, підприємець. Наш дід Яків був призваний до Червоної армії на початку війни у 1941 році. Його бойовий шлях нам невідомий. Як невідоме було і місце захоронення. Мені з сестрами Людмилою, Тетяною і Валентиною допомагав шукати могилу діда Якова брат Василь, який мешкає в Москві. Це йому Подольський архів надав документ, де зазначалося, що Яків Якович Жевага, боєць 358 полку 136 стрілецької дивізії брав участь у взятті Києва восени 1943 року. Його полк переправився на правий берег біля Букрина і йшов на столицю з півдня. Як відомо, Київ було взято до 7 листопада. А далі почалося визволення Київщини. В Обухів радянські війська зайшли 8 листопада. Але більш, як на два місяці фронт зупинився на лінії Черняхів, Стайки, Верем’я, Макарів, Григорівка, Германівка, Семенівка, Перегонівка – це на території Обухівського району, а далі він пролягав Білоцерківщиною. Про цей період війни є дослідження краєзнавців Юрія Домотенка, Галини Хитенко, Наталі Любиченко. Місцеві мешканці згадують, як мобілізовувалися юнаки та старші чоловіки і як вони, неозброєні і ненавчені, кидалися командуванням на німецькі дзоти. Про це розповідає і меморіальний комплекс під Семенівкою «Янівська висота». Гинули там переважно тільки-но забрані до Червоної армії місцеві чоловіки. Ваш дід брав участь у цих боях у складі регулярних підрозділів Червоної армії, де повинен був обліковуватися кожен військовий особового складу. Але про те, де загинув і де похований Яків Якович Жевага, родині так і не було повідомлено. Було надіслано лише те,…
Детальніше ...

ДО ЧЕРГОВОЇ РІЧНИЦІ ЧОРНОБИЛЯ

Конкретною допомогою відгукнувся на чергову річницю Чорнобиля відомий у місті підприємець, меценат, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Васильович Лавренюк. Враховуючи потреби пацієнтів-ліквідаторів, які лікуються в терапевтичному відділенні Обухівської районної лікарні, Ігор Васильович подарував для палати чорнобильців холодильник і мікрохвильову піч. За дорученням мецената подарунки вручив член Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Андрій Смиковський, а прийняли їх заступник голови Спілка інвалідів Чорнобиля Віктор Іванович Яненко та член спілки Віктор Миколайович Мельник. Віктор Іванович, зокрема, зазначив: «Ігор Васильович Лавренюк завжди йде назустріч потребам чорнобильців. Черговий його подарунок до 26 квітня – великий холодильник і мікрохвильова піч на дві палати ветеранів-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Висловлюємо йому щиру вдячність від імені усіх членів спілки».
Детальніше ...

УЧАСНИКИ МАЙСТЕР-КЛАСІВ ЗРОСТАЮТЬ РАЗОМ З НАШОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

До цьогорічного – 2020-го – весняного майстер-класу в нас надійшло заявок на більш, як три тисячі дітей. На таку кількість ми вийшли ще й тому, що на майстер-класи попросилися і п’ятикласники – ті, які чотири роки тому прийшли до нас першачками і зростали разом з нами.Вони вже як рідні. Розширення кількости учасників наших масових заходів – це і збільшення обсягів підготовчої роботи апарату Громадської Організації. Не покладаючи рук, цього року працювали Олена Дрига, Анна Шпиль, Оксана Мосійчук, Кароліна Володченко. Підставили надійне плече нам і члени Організації, які відвідують краєзнавчий лекторій: Софія Василівна Молодід, Марія Кіндратівна Конош, Любов Іванівна Жихарєва, Зоя Анатоліївна Короленко, Голсіна Могутова, Олена Василівна Буркацька, Тетяна Іванівна Лісова, Ольга Миколаївна Голосна, Галина Миколаївна Новіцька, Ганна Іллівна Канівець, Надія Володимирівна Северин, Валентина Василівна Лазоренко, Ольга Петрівна Алексеєнко, Ганна Дмитрівна Безсінна, Галина Олександрівна Кухаренко, Ганна Семенівна Козуб, Валентина Олександрівна Тарараєва, Валентина Миколаївна Морозова, Валентина Миколаївна Стадніченко, Лідія Павлівна Вдовиченко, Марія Юріївна Петрик, Галина Валентинівна Каліновська, Катерина Григорівна Лашкул, Любов Іванівна Коробенко, Наталія Іванівна Овдієнко, Тамара Василівна Головенко, Галина Анатоліївна Бикова. За їх активної участи щодня кипіла робота, що значно скоротило нам підготовчий період. Майстер-класи для нас не тільки напружена і клопітка робота, а й велика радість. Із задоволенням спостерігаємо за емоціями дітей, які, буває, переливаються у нестримну стихію. Тоді ми нагадуємо нашим гостям, що майстер-клас – це відповідальна скрупульозна робота і ставитися до неї слід уважно, не заважаючи один одному. Члени Організації, що допомагають дітям, проявляють виняткове терпіння і увагу до кожної дитини. За ці роки ми переконалися на власному прикладі, що залучення дітей до творчої діяльности, де тісно поєднуються естетика і практичні навички дитини, це благородна справа. І нею ми робимо посильний внесок у формування кращих рис майбутніх українських громадян. Ірина Ткаченко,керівник апарату Громадської Організації«НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
© Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм