03 октября 2018

УСПІШНІ ПІДПРИЄМЦІ ПОВИННІ КЕРУВАТИСЯ НЕ ТІЛЬКИ ПРИВАТНИМИ ІНТЕРЕСАМИ - ПРЕСТИЖНО ПРАЦЮВАТИ ТАКОЖ І ЗАДЛЯ РІДНОЇ ГРОМАДИ

Усе краще, що людство надбало у духовно-культурному плані, то воля і кошти меценатів, які добровільними пожертвами зводили храми і підтримували художників. За прикладами далеко в історію ходити не треба. Візьмемо попереднє століття в українській історії. Що залишилося в архітектурі і мистецтві нашої столиці після 80-річної комуністичної руйнації? Споруди лікарень, університетів, шкіл репресованих заможних родин Терещенків, Ханенків, Харитоненків, Тарновських і їх твори мистецтва. За радянських часів була стерта пам’ять про цих сподвижників, а саме поняття меценатства ліквідоване. Інтегруючись в цивілізовану світову спільноту, в сучасній Україні зрозуміли, що без новітнього меценатства культурний розвиток буде неповноцінним. Адже державні установи згори донизу залишаються неповороткими і нечутливими до мистецьких тенденцій. Підростають і дотягуються до рівня знаменитих попередників і благодійники місцевого рівня. Про це новітнє суспільне явище напередодні Дня Обухова розмірковує обухівський підприємець і меценат, Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лавренюк.

Я знайомий з історією розвитку бізнесу родин Симиренків, Терещенків та інших достойників. Важкою працею і підприємливістю досягали вони своїх статків. Коли стали користуватися працею найнятих працівників, зрозуміли, що і для них потрібно створювати гідні умови життя і праці, бо, як відомо, рабська праця непродуктивна. Вони починали будувати житло для робітників, школи і лікарні, а в столиці – університети, госпіталі, музеї. Тодішні підприємці гуртувалися між собою і рівнялися один на одного. У їхньому товаристві не було місця нечесним і скупим. Кожен з них мав за честь увіковічнити себе у будинках прекрасної архітектури, у виданнях знаменитих поетів, у колекціях славетних художників. Ними підтримувалися перші українські театральні групи, перші газети українською мовою. Вони запроваджували прогресивні технології в сільському господарстві, як Чикаленко, зі своєю конкурентоспроможною продукцією виходили на європейські ринки, як наші обухівські кабанники. Он у Григорівці й досі люди живуть у будинках, споруджених останнім власником цукроварні.  Меценатство тоді було нормою.

Мало-помалу це явище починає відроджуватися. Це видно, зокрема, по всеукраїнських акціях: конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, літературному конкурсі «Коронація слова». Я називаю тих меценатів, які не будують на цій благодійності свій зиск. А в нас в Обухові набуває популярності щорічний дитячий літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини», заснований Громадською Організацією, правління якої Ви очолюєте. Безцінними є краєзнавчі видання і мистецькі проекти, спонсоровані Вами.  Чому Ви віддаєте перевагу благодійності замість матеріальних принад, які можна реалізувати за зароблені кошти?

У нашій державі, яка тільки формується, багато чого треба дотягувати до цивілізованих норм. Підприємці повинні платити людям гарну офіційну зарплату і сплачувати усі податки. Повинні розвивати бізнес у своїй країні, і в своєму краї – оце буде патріотично. Оце буде найперший і найголовніший внесок у загальне благо. Це повинно бути головним показником в оцінці ефективності того чи іншого національного бізнесу. Я переконаний, що тоді і серед державних чиновників будуть виокремлюватися чесні фахівці, а решта поступово відходитиме за непридатністю. Я вважаю, що і меценатство – це вже наступна стадія розвитку прозорого бізнесу. Тобто спершу сплачені податки, щоб мати моральне право займатися меценатством. Чому я підтримую мистецькі проекти, в основному дитячі? Я дуже хочу позитивних змін у нашому суспільстві, у нашій міській громаді. Я хочу, щоб у нас змінилися умови ведення бізнесу, щоб інвесторам було вигідно вкладати гроші в нашу економіку, щоб було вигідно працювати чесно і прозоро. Але я вірю, що нашу країну змінить молоде покоління, яке потрібно трепетно плекати. І це спільне завдання держави, батьків, громадських організацій, меценатів. Тому й наша Громадська Організація головну увагу звертає на дитячі мистецькі проекти. Бо мистецтво – це запобіжник, це щеплення від тих суспільних негативів, від яких ще страждає наше суспільство. Я бажаю усім землякам процвітання нашого міста, розв’язання усіх гострих проблем, почуття гордості за всі справи, які ми здійснюємо задля загального блага рідної громади.

Записала Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм